Олену Курило знають мільйони людей за межами України – її фото з осколковими пораненнями голови опублікували сотні видань. Жінка розповіла “Експресу” про найстрашніший ранок у житті та своє лікування.
На аукціоні в США продали за 100 тисяч доларів портрет пораненої у результаті російського обстрілу жительки Чугуєва Олени Курило авторства американської художниці Жені Гершман. Зібрані кошти спрямують на потреби української армії та допомогу містам, постраждалим унаслідок війни. Ми відшукали жінку, обличчя якої стало відомим за кордоном через війну в Україні, і розпитали про події того дня та її теперішній стан.
52-річна Олена Курило родом з Первомайського, що на Харківщині. Останні п’ять років разом зі своїм чоловіком проживала в Чугуєві (теж Харківська область). За фахом жінка хореографиня, у цій сфері пропрацювала 25 років, а останнім часом була вихователькою у дитячому садочку.
“ГОСПОДИ, Я ЩЕ НЕ ГОТОВА ПОМИРАТИ”
“24 лютого о 5.15 ми прокинулися у Чугуєві від двох віддалених вибухів. О 5.50 пролунав ще один, уже потужніший. Оскільки наш будинок неподалік Чугуївського військового аеродрому, ми припустили, що вибухи могли статися саме там”, — розповідає жінка.
Чоловік Олени Курило поїхав на автозаправку по бензин. Жінка тим часом збирала документи та інші речі, щоб після приїзду чоловіка вирушити з Чугуєва в селище неподалік.
“Зібравшись, я присіла на диванчику нашої маленької спальні. Там уже лежав напоготові мій верхній одяг, — каже Олена. — Пам’ятаю, сиділа боком. Раптом пролунав вибух, схожий на розірвання повітряної кульки. Перед моїми очима дотепер стоїть побачене тієї миті — на мене летить багато дрібних шматочків скла. В голові була лише одна думка: “Господи, я ще не готова помирати”. Після цього настала така тиша, якої я ніколи не чула. А вже секунд за 20 стали кричати сусіди…”
Жінка пригадує: її обличчя заливала кров, адже осколкові поранення були всюди: на лобі, щоці, під оком…
“Я не відчувала болю, моє тіло ніби заніміло, — згадує Олена. — Стала хапати якийсь одяг, щоб прикласти до рани і хоч якось зупинити кров. Але вона й далі заливала мені очі. Я нічого не бачила”.
Сусіди Олени допомагали їй зупинити кровотечу. “Здавалося, що це страшний сон, а я зараз прокинуся — і все буде добре. Проте цього не сталося…” — мовить жінка.
Тим часом чоловік Олени Курило повертався додому…
“Зазвичай Коля паркує авто за 20 метрів від місця, де стався вибух, — каже жінка. — Та, на щастя, після заправки чоловік пробив колесо. Він зупинився, щоб його замінити. Саме це й врятувало йому життя”.
“Я ЗОВСІМ НЕ ХОТІЛА ДЛЯ СЕБЕ ТАКОЇ СЛАВИ”
Олена каже: в приміщенні їй було дуже важко дихати, тож вона вийшла на вулицю. На землі лежало тіло хлопчика-підлітка, який загинув у момент вибуху… Вцілілі сусіди вибігали з будинку, сідали в автівки з вибитими вікнами й втікали якомога швидше.
Медики “швидкої” надали жінці першу допомогу. Жінка поверталася до свого під’їзду. Саме в цей момент іноземні журналісти зробили те славнозвісне фото, з якого згодом намалювали портрет і продали на аукціоні (фото ви бачите на цій сторінці). “Я зовсім не хотіла для себе такої слави. Краще б я просто була здоровою, поруч зі своїм чоловіком”, — каже Олена.
“Я зовсім не хотіла для себе такої слави. Краще б я просто була здоровою, поруч зі своїм чоловіком”, — каже Олена.
Згодом лікарі ретельно оглянули жінку та діагностували у неї струс мозку. На праве око вона нічого не бачила, а обличчя було повне глибоких ран…
“Роздягнувшись увечері, я побачила, що мої спина та руки у численних ранах. А вже вранці обличчя стало синьо-зеленим”, — згадує жінка.
“ГОЛОВНЕ — ЩО Я ЖИВА”
“18 березня я змогла дістатися Південного вокзалу Харкова, щоб звідти їхати у Дніпро, де вже була моя донька”, — згадує Олена. Її чоловік залишився у Чугуєві. У Дніпрі лікарі сказали Олені, що сітківка її правого ока розірвана. Жінці порадили їхати лікуватися за кордон. Її прийняла клініка в Польщі, безплатно — завдяки благодійникам.
Наразі Олену Курило виписали з лікарні. Її праве око починає бачити обриси людей. Наприкінці червня жінці мають зробити другу операцію. Після цього стане зрозуміло — буде бачити Олена повністю чи ні.
“На моєму обличчі залишилося декілька шрамів. Тому такою красивою, як була, я вже не стану. Але нічого — головне, що жива”, — підсумовує жінка.
“МИ ДУЖЕ СИЛЬНА НЕБАЙДУЖА НАЦІЯ”
Жінка також розповідає про американську художницю, яка прониклася її історією і намалювала портрет.
