У неділю, 29 січня, помер відомий український поет, громадсько-політичний діяч, Герой України Дмитро Павличко. Йому було 94 роки.
Джерело: ТСН.
Про це повідомив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський на своїй сторінці у Facebook.
Дмитро Павличко належав до покоління так званих “шістдесятників” – української національної інтелігенції з яскраво вираженою громадянською позицією, представників культури та політики періоду тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської “відлиги” в СРСР.
Окрім власне літературної діяльності, Павличко займався перекладами, був дипломатом та політиком, одним із авторів Акту проголошення незалежності України.
Віхи біографії
Дмитро Павличко народився 1929 року в селі Стопчатів Станіславського воєводства Польщі (тепер — Косівського району Івано-Франківської області). Розпочав навчання у польській школі, де в класі серед євреїв та поляків він був єдиним українським учнем.
У 1944 році навчався у гімназії в Коломиї. 16-річним парубком вступив до сотні УПА, де обрав собі псевдо Дорошенко.
Перший опублікований вірш “Дві ялинки” (1951) було надруковано під час навчання у Львівському університеті.
У 1953 році виходить перша поетична збірка Дмитра Павличка “Любов та ненависть”, за нею – інші. Тираж збірки “Правда кличе” було вилучено з продажу та знищено через опублікований у ній сонет “Коли умер кривавий Торквемада” – реакція на смерть Сталіна.
Чимало його поезій стали піснями. Серед них – “Впали роси на покоси”, “Явір і яворина”, “Долиною туман тече”. Найвідоміша пісня “Два кольори” заледве пройшла цензуру в УРСР, оскільки символічні червоний та чорний кольори асоціювалися з революційним прапором ОУН.
1964 року Павличко починає працювати у Києві у сценарній майстерні Кіностудії імені Олександра Довженка. Згодом займає посаду редактора українського журналу іноземної літератури “Всесвіт”.
Як громадський діяч активно виявив себе в кінці 1980-х та на початку 1990-х, коли обіймав посаду голови Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а також став одним із засновників Демократичної партії України і Народного Руху України.
У 1990—1994, 1998—1999 роках, а також від 21 жовтня 2005 року до 25 травня 2006 року — народний депутат України.
Від 1995 до 1998 року Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України у Словацькій Республіці, Послом України в Республіці Польща.
Від 2006 до 2011 року очолював Українську всесвітню координаційну раду.
