Кримський півострів окуповано Російською Федерацією в 2014 р. і з цього часу тривають спроби окупантів привласнити і пограбувати пам’ятки археології цієї багатої на історію частини України. Крім безпосереднього вивезення (фактичного розкрадання) рухомих культурних цінностей, влаштування чисельних «археологічних» розкопок Російська федерація в особі її представників та місцевих колаборантів сприяє і фактичному руйнуванню та нищенню нерухомих пам’яток шляхом як облаштування на їх території нецільових заходів, незаконного будівництва, так і використання їх з відверто агресивною мілітарною метою.
На превеликий жаль увага окупантів у цьому сенсі привертається часто до пам’ятки, яка перебуває у списку об’єктів Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО на території Криму, а саме – Національного заповіднику «Херсонес Таврійський». Ця негативна в усіх сенсах увага окупантів пов’язана, вочевидь кількома чинниками та штампами російської пропаганди:
- Херсонес Таврійський – колиска християнства;
- Херсонес – визначна пам’ятка археології, історії та культури;
- Херсонес розташований в межах м. Севастополя – «горад рускіх маряков», «горад руской «слави»»;
- А також – можливе зручне розташування поблизу великої Севастопольської бухти – «бази рускаго флота».
Як не дивно між Херсонесом як місцем походження християнства на Русі та Херсонесом, де в Карантинній бухті розміщується база ракетних катерів у свідомості окупантів дисонансу не виникає. Немає його насправді виникати і у нас самих, коли ми відслідковуємо і фіксуємо всі їх злочини на нашій землі. Та й майже за десять років війни вже мали би не те що звикнути або, не дай бог, призвичаїтися, але навчитися холодно і методично все фіксувати і документувати. В тому числі і безпосередніх учасників цих злочинів. Бо, навіть би і хотів, Путін не може фізично їх всіх здійснити, хай і задіявши одночасно всіх своїх двійників. Ну й археолог з нього, скажемо прямо, рівня академі наук КНДР.
До нас потрапив один з проявів таких злочинів, а саме акт «державної історико-культурної експертизи» за підписом у якості «експерта» цілого доктора історичних наук, професора з 44 річним стажем роботи, більшу частину якого припадає на часи до окупації Кримського півострову. Документ має назву: «Акт государственной историко-культурной экспертизы документации, обосновывающей мероприятия по обеспечению сохранности объекта культурного наследия федерального значения – достопримечательное место «Древний город Херсонес Таврический и крепость Чембало и Каламита», в связи с реализацией на части его территории проекта: «Учебный центр подготовки военных спасателей и водолазных специалистов Военно-Морского флота 907 объединенного учебного центра Военно-Морского флота», (шифр объекта Ю-42/19-6), по адресу: Российская Федерация, г. Севастополь, Камышовая бухта в районе ул. Челнокова и м. Восточный». «Експертиза» відбувалася з 1 до 5 квітня 2021 року. «Експерт», про якого йде мова, це Храпунов Ігорь Ніколаєвіч, доктор історичних наук, професор «кафедри історії давнього світу та середніх віків» тепер вже «Кримського федерального університету ім. В. І. Вернадського» (м. Сімферополь).
Залучення місцевого елементу до здійснення протиправних дій – звичайна практика окупантів, адже така колаборація нібито частково легітимізує як конкретні дії загарбника з руйнування культурної спадщини, так і, назагал – захоплення всього Кримського півострова. Дії окупантів, проте, жодним чином не знімають відповідальності з колаборантів, які йдуть на таке «плідне» з ними співробітництво. В нашому випадку знаний дослідник поважного віку (69 років) виступає для окупантів таким собі «дистанційним експертом», оскільки навіть не має безпосереднього стосунку до Херсонесу Таврійського як пам’ятки археології та історії. Одне це могло б слугувати формальною підставою для уникнення в участі в якості «експерта» для окупантів. Проте, не виключено, що така експертиза демонструє «поклик серця» нашого «вченого», дії якого обов’язково мають бути оцінені і українськими правоохоронними органами та органами, які займаються охороною української культурної спадщини.
Особливо турботливою виглядає мета «експертизи» в документі: «Обеспечение сохранности объекта культурного наследия федерального значения – достопримечательное место «Древний город Херсонес Таврический и крепость Чембало и Каламита». Ми то думали, що йдеться про спорудження чергового військового об’єкту в межах об’єкту Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, а воно он як – все для збереження… Все в рамках парадигми: «Бйот – значіт любіт».
Але повернемося до мети окупантів, – чого вони хотіли і чого досягли. Власне, забігаючи наперед мусимо зазначити, що досягли того, що й планували – легітимізацію незаконного будівництва об’єктів військового призначення на території хори (сільськогосподарської території) Херсонесу Таврійського.
Учасники міжнародної конференції в Херсонесі, організованої підсанкційним держермітажем, що відбулась того ж 2021 року після проведення так знаної експертизи. Ігорь Храпунов – на задньому плані по центру
Але одним «експертом», професором Храпуновим І.М., звісно, не обмежились – бо з Сімферополя навіть в бінокль Гераклейський півострів побачити складно. Відповідно, окупанти видають «Відкритий лист» на ім’я Сейдалієва Еміля Ісаєвіча, на сьогодні – «завідуючий кафедри КИПУ імені Февзі Якубова, доцент, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Криму РАН, старший науковий співробітник Кримського наукового центру Інституту історії ім. Ш. Марджані» а на момент проведення робіт ще і учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврическое археологическое общество». І цей знаний «дослідник античності» провадить «масштабні» роботи на майданчику площею в 13 га зі складною топографічною ситуацією. Результатом цих робіт стало два шурфи по 1 м. кв. кожен та глибиною 0,5 та 0,3 м відповідно. Також шановним Емілем Ісаєвичем було оглянуто кілька котлованів, які вже були викопані на майданчику а також зафіксовано що: «при визуальном обследование местности, на момент проведения полевых исследований на территории землеотвода проводились строительные работы, было зафиксировано перемещение тяжелой строительной техники, нивелирование современной дневной поверхности».
В результаті цих імітацій наукової діяльності «несподівано» виявилось, що давнього культурного шару в межах «землевідводу» не виявлено і нічого не стоїть на перешкоді у окупантів для спорудження омріяного «Учебного центра подготовки военных спасателей и водолазных специалистов Военно-Морского флота 907 объединенного учебного центра Военно-Морского флота», (шифр объекта Ю-42/19-6), по адресу: Российская Федерация, г. Севастополь, Камышовая бухта в районе ул. Челнокова и м. Восточный».
Оце, власне, і вся історія – один короткий епізод із «життя» пам’яток археології, історії та культури, які з тих чи інших причин опинилися під окупацією Росії. Остання та її представники чудово розуміють, що ці пам’ятки, як і безліч рухомих об’єктів в їх музеях – крадене; що його доведеться повертати власникам. Проте не припиняє свою руйнівну деструктивну діяльність у культурній сфері, залучаючи до процесу за будь-якої можливості і місцевих мешканців, що лишилися жити в окупації. На відміну від захоплених з кінця лютого 2022 р. територій України у мешканців Криму та його науковців був час і був вибір – лишатися чи виїхати. Одні вибрали друге і цілком успішно працюють зараз в Україні, інші – лишилися і ризикують колаборацією з ворогом. Ворог же дедалі частіше може (і, очевидно – буде) застосовувати іншу російську приказку: «так нє доставайся ж ти нікаму»…
Ну а чисельні пам’ятки Кримського півострову зазнають нещадного пограбування та руйнації. І навіть найвищий статус, який, зокрема, має Херсонес Таврійський (об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО під назвою «Ancient City of Tauric Chersonese and ist Chora») не забезпечує практично жодного захисту від зазіхань загарбника.
Що можна було б зробити в такому, чи аналогічних випадках:
– детально і прискіпливо фіксувати всі злочини проти культурної спадщини та їх співучасників;
– звернутися на офіційному державному рівні до ЮНЕСКО та інших міжнародних пам’яткоохоронних та дослідницьких організацій та продемонструвати дії окупанта;
– створити і поширити на міжнародній арені список «вчених» – учасників злочинів проти культурної спадщини України (наприклад, той же пан Храпунов І.Н. рахувався (і, не виключено, є і зараз) професором Університету Марії Склодовської-Кюрі (Люблін, Польща)) та закликати наукові міжнародні організації та заклади до припинення будь-якого виду співробітництва з такими особами.
