Після поїздки президента України до Золотого його офіс випустив спеціальний фільм, який підбив підсумки цього відрядження. Зрозуміло, що фільм знадобився насамперед для того, щоб зменшити негативний ефект від появи фрагментів бесіди Володимира Зеленського з ветеранами
Але суть його – не в цьому. А в протиставленні позиції місцевих жителів, які хочуть миру і учасників протестних акцій у Києві та інших містах України, які, на думку Зеленського і його оточення, миру не хочуть.
І тут відбувається очевидна підміна понять. Учасники протестних акцій не виступають проти миру. Вони виступають проти капітуляції. Капітуляція також – дорога до миру. Після захоплення Гітлером більшої частини Європи, капітуляції Польщі, Франції та багатьох інших країн на їхній території настав мир. Цьому чудовому світу заважав тільки опір деяких країн, які не розуміли цінності капітуляції і екстремістів, які підривали мир і порядок. Проти цих негідників озброїлася вся передова Європа – ну а вже коли вони увійшли в союз з тиранією Сталіна взагалі все стало зрозумілим.
І якби Володимир Зеленський захотів би наприкінці 30-х – на початку 40-х років поговорити в Європі про мир, він знайшов би чимало чудових співрозмовників, від нобелівського лауреата Кнута Гамсуна до маршала Петена. І так, якби переміг Гітлер, а не союзники, англійці вважалися б паліями війни, а учасники європейського руху Опору – екстремістами, які не хотіли миру. Хоча ані Зеленський, ані я про це б не дізналися – тому що наші дідусі і бабусі тоді вже напевно загинули б у газових камерах разом з усіма іншими євреями Європи. Адже ми з Володимиром народилися саме тому, що знайшлися країни і люди, які чинили опір агресору. Не хотілося б йому про це нагадувати, але скажу зрозумілою мовою – наші діди воювали.
Саме тому Володимиру Зеленському варто було б пояснити громадянам України, яким чином він збирається забезпечити не просто мир, а мир без капітуляції. Все, що робив президент до сьогоднішнього дня – це виконував російські умови, щоб домогтися зустрічі в “нормандському форматі” з Володимиром Путіним. Російське уявлення про цю зустріч не є секретом – ще до її проведення повинні бути досягнуті конкретні домовленості, які схвалять учасники саміту. При цьому Кремль висуває одну умову за іншою. А коли про свої умови нагадує Київ, в Москві це сприймають як дурість або насмішку.
Нехай Володимир Зеленський пояснить – спочатку самому собі, а потім співгромадянам – як він збирається виходити з цього глухого кута. Нехай вирішить, що робитиме, якщо виявиться – а так і буде – щось миру без капітуляції досягти не можливо.
Капітулювати або оборонятися?
Віталій Портников, Еспресо
