Можеш не вчити мову, але плати щоразу – такий висновок зробив після розмови зі своїм товаришем із Америки громадський діяч Яромир Самагальський.
У США все просто – якщо порушник не вміє порозумітися із поліцією, це проблеми порушника, а не поліції.
“No communication – 1000$” – така квитанція приходить тому, хто не знайшов спільної (англійської!) мови із правоохоронцями. Яромир Самагальський розповів кілька повчальних епізодів із життя українських емігрантів, яким довелося платити за своє незнання англійської.
“Пару місяців тому у Львові гостював мій товариш, який вже більше 15 років проживає у США. Як звичайно, пляшка й розмови про “Як там у вас? А от у нас”. Однією з тем було про наших сучасних емігрантів, як вони приживаються, працюють. І, звичайно, про вивчення мови.
Товариш сказав, що в США створюють умови для її вивчення, але ніхто не переймається, як ти використовуєш це право. Дотепер є багато таких, які ледь не з гордістю заявляють: “Ми в Америку не ходимо”.
Він розповів багато історій, три з яких мені видалися дуже показовими в підходах США до мови. 1. Прийшов до товариша знайомий з Івано-Франківська, який вже пару років працює далекобійником. Показує сповіщення, суть якого: ” No communication – 1000$”. Розповідає, що десь в Неваді його зупинила поліція, щось питала.
Порозумітись він з ними не зміг і вони його відпустили. “Вони ж мене відпустили, ніякого протоколу не складали. Якого милого вони від мене хочуть?”. Довелося пояснювати тлумкові, що поліцейським у США глибоко пофігу твої проблеми. Вони тебе спинили, поставили кілька запитань, не змогли порозумітися й прислали штраф за те, що ти не співпрацював з поліцією.
А знав би мову – все могло би обійтися простою розмовою чи невеличким штрафом. А от відмова від співпраці – це вже серйозніше. Плати 1000$. 2. Передзвонив до товариша знайомий і попросив його поїхати в порт і допомогти з погрузкою автомобілів (він їх відправляє в Україну) на корабель, бо там якісь проблеми з митницею. Приїхав він у порт і з’ясовує, що один з перегонщиків а/м не знає мови.
Митник, переглядаючи документи, його щось запитав, а той не зміг відповісти. В результаті, автомобіль відставили в сторону “до вияснення”. В усьому товариш розібрався, машину завантажили, а дилер отримав штраф: по 350$/год. за “затримку погрузки” десь за 5 годин і “no communication – 1000$”.
Суть: можеш не вчити мову, але плати щоразу. 3. Повчальна історія про Ізраїль. Вирішив один емігрант, який не злазить велфора і “не ходить в Америку”, відвідати “землю обітованну” предків. Два тижні він відвідував родичів і ходив по святих місцях. А при вильоті сталася пригода. Американці в аеропорту мають свою додаткову зону безпеки, де окремо перевіряють пасажирів, які летять у США шляхом співбесіди.
Вони запитують: які місця відвідував, у яких готелях проживав, у яких людей гостив, що купував …, звіряючись з даними комп’ютера. Турист, не знаючи англійської, почав говорити російською, на що одразу отримав відповідь на “могучем”: ” У вас американские документы и с этого момента мы будем общаться только на английском!!!”.
З горем пополам той відповів на якійсь запитання, його пропустили на посадку з напуттям : “Мы могли бы вас не пустить на посадку и продолжить разбирательство, но уже с полицией. Учите язык страны пребывания”. А може і нам треба перестати перейматися проблемами громадян, які не знають мову, і трактувати це як НЕБАЖАННЯ СПІВПРАЦІ з владою та просто штрафувати?
А може товари та послуги, які надаються на іноземній мові треба трактувати як “браковані” з забороною доступу на ринок України? Головне – правильне трактування правопорушення. P.S. Якщо комусь історії видадуться невірогідними – то зазначу, що в рік таким чином в США штрафують біля 30 тисяч осіб.”
Джерело: ПроЛьвів
