Сучасне українське телебачення вже давно перейшло певну межу. У часи, коли шоу були реальніші за теперішні реаліті чи серіаліті, ми не могли не вірити тому, що відбувалось на екрані. А потім звикли. Згадуємо забуті шедеври українського телебачення, які колись зробили нас тими, ким ми є зараз.
Джерело: BIT.UA.
«Шиканемо»
Що таке 10 тисяч гривень в Україні Нульових? Шалені гроші – які Кузьма пропонував витратити за 200 хвилин. 5К на послуги, 5К на покупки – якщо тобі це вдається, тобі залишається все, а зверху отримуєш ще +10К. Антиконс’юмерний гімн, який показував нам, наскільки мізерний наш світ споживання – і на що здатні люди, щоб по-справжньому «шиканути».
Зараз 10 тисяч – відносно небагато, з таким завданням впорався би будь-який школяр. І Кузьми уже немає у живих. Усе змінюється.
«Ігри Патріотів»
Суддя-француз, чотири національні команди та безглузді змагання з биками – такими були «ігри патріотів», куди відправляли тогочасних селебриті захищати честь держави. Звісно, під покровом здорової конкуренції, фану та дотепних ситуацій. Але все вирішував фінальний конкурс -естафета з драбиною – найцікавіший. Французи, до речі, програвали найчастіше – хоч і були організаторами.
«Галопом по Європах»
Пелих та Фоззі зробили телевізійний продукт, який усім дав зрозуміти, як іноді важко вчасно дістатися аеропорту «Бориспіль». У вас запитують, чи ви маєте закордонний паспорт і пропонують поїхати кудись у міні-відпустку. Негайно, але одразу вимикайте мобільний телефон. Відпрошуйтесь з роботи, шукайте собі друга-супутника, збирайте документи і змагайтесь з такими ж щасливчиками у команді суперника (Пелиха чи Фоззі). Хто перший впорається – той і виграв. На все про все – 200 хвилин. Геніальна ідея.
Спочивай з миром, Ігор Пелих. Ми пам’ятаємо.
«Форт Буаяр»
Хтось моментально може відновити у пам’яті саундтрек цього культового дійства, де команди прилітають на змагання у фортецю поблизу берегів Франції. Вона переповнена квест-кімнатами зі всілякими небезпечними завданнями, які потрібно пройти, щоб урешті-решт отримати підказки для розшифрування кодового слова. Тільки так можна отримати гроші та перемогти – на допомогу завжди прийде Паспарту, який знає все, що стосується фортеці, та Мудрий Мольфар (Богдан Ступка), у якого завжди є для тебе загадка.
«Мелорама»
«Мелорама», до свого перетворення у жовтий таблоїд – це короткий дайджест того, що необхідно було знати про популярну музику. Ніяких хіт-парадів чи інших дурних форматів, що могли швидко відкинути програму у фоновий режим телевізору. Ми спостерігали та вчились тонкощам індустрії та вивчили, що насправді означає слово «реліз» і йому подібні.
«Шанс»
Продовження «Караоке на Майдані» Ігоря Кондратюка – це можливість з широкої ноги вступити до українського шоу-бізнесу. Пара «Могилевська – Кузьма» створювали дух протистояння між учасниками, яких щойно забрали з Хрещатику для участі. А глядачі голосували смс-ками, щоб новоспечені зірки якомога довше могли протриматися у шоу. Програма пережила цілих десять сезонів та була закрита шляхом того ж смс-голосування. Це вже потім розквітла «Фабрика Зірок», придбана ліцензія «X-Фактор» та інші шоу – але теперішні суперстари починали саме на «Шансі», а феномен того ж Козловського – дітище та заслуга виключно Кондратюка.
«LG-Еврика»
Програма для справжніх інтелектуалів, за допомогою якої можна було систематично нагадувати собі, що голова на плечах у тебе все-таки є. У передачі можна було реально поборотись за можливість навчання за кордоном, що тоді здавалось майже нереальним – з цією думкою багато однолітків – учасників телешоу – думали про те, що роблять у своєму житті щось неправильно.
«Шоу Довгоносиків»
Згадайте заставку та куди потрібно телефонувати, коли почалася пожежа. І сімдесят випусків, що в умовах тодішнього українського телебачення – неймовірний подвиг.
«СВ-шоу»
Чи не єдине успішне українське вечірнє шоу з найбільш колоритною ведучою (та її німою партнеркою у кадрі) – дотепна пост-реальність Данилка накладалась на щирість людей, які тільки почали розуміти як це – приходити на шоу, де з тебе тягнуть жарти та намагаються показати тебе з найкращого боку. Через призму кінескопу та поганого сигналу антени.
«Імперія Кіно»
Короткого інтро від Юрія Макарова чи Ольги Сумської вистачало, щоб у скрутні часи відчути велич того, що зараз показуватимуть на екрані. Ми дивились фільми великих режисерів з ящику, бо альтернативи не було. І щоб цей досвід був максимально багатим, ведучі намагались дати нам те, чого ми не могли дістати інакше – контекст. Так ми ставали уважними споживачами кіно – і приймали його близького до своїх сердець. А після його закінчення отримували анонс на завтра – щоб знати, чого очікувати від наступної стрічки.
Бонус: «Миколина погода»
«Нехай проблеми та незгоди не роблять вам в житті погоди». Це все, що нам усім потрібно пам’ятати.
Підтримайте проект на Patreon
