У Львівській області станом на 1 червня перебуває 242 тисячі офіційно зареєстрованих вимушених переселенців. Війна їх заставила покинути свої домівки та, у більшості випадків, за іронією долі вони опинилися саме у цьому регіоні.
Джерело: НТА.
Три місяці протистояння ворогу уже позаду. Ракетні обстріли та авіаудари, якими росіяни винищують мирне населення, на підконтрольній Україні території «турбують» їх значно рідше. За цей час люди, які втікали від війни, уже звикли до своїх нових домівок, дорослі знайшли роботу чи допомагають поратися по господарству власникам житла, у яких вони посилилися, а діти – без проблем відвідують онлайн-уроки та навіть знайшли нових друзів.
Відповідно до дослідження соціологічної агенції Fama, 83% опитаних переселенців задоволені умовами свого проживання на Львівщині. Залишитися жити у області готовий кожен четвертий вимушений переселенець, і трохи менше ніж половина хотіли би повернутися додому, – такі результати опитування соцгрупи «Рейтинг».
Як до таких настроїв ставляться корінні мешканці області, а також чим саме вабить та дивує вимушених переселенців Львівщина, і які плани у них на майбутнє – читайте у матеріалі NTA.
Найбільше переселенців проживають у Львівському районі
Станом на 1 червня у Львівській області прийняли і розселили ще 137 людей з інших регіонів, де тривають бойові дії. Загалом офіційно зареєстрованих у області уже 242 тисячі вимушених переселенців. З них понад 75 тисяч – діти.
Як свідчать дані дослідження соціологічної агенції Fama, серед переселенців, які переїхали на Львівщину, чверть опитаних досі не визначилися, що робити далі та не мають планів на майбутнє. 10% людей планують залишитися тут у довгостроковій перспективі. Ще 40% мають намір перебувати на Львівщині, доки не з’явиться можливість повернутися додому. Водночас 17% внутрішньо переміщених людей планують повернутися в населений пункт, де проживали до початку повномасштабного вторгнення РФ.
Найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб прибули до Львова у березні – 59%, а найчастіше люди зупинялися у Львівському районі, зокрема у Львові, Винниках, Брюховичах, Жовкві. Таких осіб – 42%. Водночас найменше переселенців розмістилися у Золочівському районі – лише 3%.
Серед опитаних респондентів-ВПО жінок на Львівщині – 73%, чоловіків – 27%.
У кожного четвертого опитаного переселенця, який переїхав на Львівщину, житло знищене або пошкоджене.
Де поселилися
Відповідно до результатів опитування, 58% респондентів проживали у спеціальних шелтерах: це школи, гуртожитки, гуманітарні штаби, доми молитв, лікарні, санаторії тощо.
Натомість 21% вимушено переселених осіб на Львівщині поселились в помешканнях друзів, родичів чи волонтерів.
Ще 10% респондентів орендували приміщення на довготривалий період, 4% – на короткий термін. У хостелах та готелях проживали 2% респондентів, у власному помешканні лише 1%.
Водночас 77% опитаних ВПО відповіли, що не оплачують своє проживання взагалі, 14% оплачують житло частково, 9% – повну суму.
Крім того, 83% опитаних переселенців задоволені умовами свого проживання на Львівщині.
«Залишитися жити у області готовий кожен четвертий вимушений переселенець, і трохи менше ніж половина хотіли б повернутися додому», – такі результати соцопитування соцгрупи «Рейтинг» серед мешканців області та тимчасово переміщених осіб.
Відтак, 26% переселенців хотіли б залишитися жити чи знайти роботу у містах Львівщини. Ще 30% – можливо, розглянули б таку перспективу. 41% – не мають таких намірів.
«17% опитаних переселенців мають намір повернутись додому найближчим часом, це жителі центральних областей України. 33% заявили, що повернуться трохи згодом, а 36% мають намір повернутися додому після війни», – зазначили соціологи.
Також, за даними опитування, 20% переселенців вже працюють і приблизно 40% мають намір знайти роботу найближчим часом.
Нагадаємо, що 19 квітня у Стрийському парку у Львові прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький відкрив перше модульне містечко для внутрішньо переселених осіб. Встановити тимчасове житло для 350 громадян вдалося з ініціативи польського уряду.
Також 6 травня голова Львівської ОВА Максим Козицький повідомив, що на Львівщині побудували вже друге модульне містечко для внутрішньо переміщених осіб. Поселитися там може понад 300 осіб.
«Встановили 80 будиночків, розраховані вони на 320 осіб. Ми розуміємо, що у порівнянні з кількістю вимушених переселенців на Львівщині, а зараз в області проживає 300 тисяч ВПО, і це лише ті, хто зареєструвався, – ці цифри здаються незначними – однак це лише початок», – зазначив він.
Також 31 травня стало відомо, що у Дрогобичі за сучасною технологією каркасних споруд зводять багатоквартирний двоповерховий будинок для 80 вимушених переселенців.
Голова Львівської ОВА Максим Козицький повідомив, що квартири матимуть індивідуальні санвузли, душові та кухні.
«Завдяки будівництву із дерев’яних каркасних споруд житло буде берегти енергію та швидко прогріватися взимку», – зазначив він.
Козицький також зазначив, що технологія, яку застосовують, дозволяє звести житло швидко, якісно і за помірну ціну.
«Відтак завершення робіт заплановане цьогоріч, до кінця вересня. Зараз тривають фундаменті роботи», – уточнив голова ОВА.
За його словами, це житло першочергово передбачене для багатодітних сімей, сімей з дітьми, осіб пенсійного віку, домівки яких зруйновані або непридатні для проживання через воєнні дії.
Також він повідомив, щоб забезпечити житлом людей, які втратили домівки через загарбницькі дії Росії, працюють у кількох напрямах. Наприклад, за його словами, у Дрогобичі ремонтують один із гуртожитків, щоб створити додаткові місця для проживання ВПО.
Як ставляться місцеві жителі
У свою чергу 39% місцевих жителів позитивно ставляться до того, що частина переселенців могла залишитися в місті для проживання та роботи. 36% ставляться до цього нейтрально і 22% негативно.
При цьому 40% місцевих жителів позитивно ставляться до того, що частина переселенців залишиться у Львівській області, а 22% – проти.
З Харкова на Львівщину: майже добу електричкою
Юрій, його дружина Оленка та дочка Аня тікали від війни, яка застала їх у Харкові. П’ять днів сім’я ще терпіла страшні обстріли міста, до останнього трималися морально, але згодом, коли треба було увесь час серед ночі будити восьмирічну Аню та спускатися у підвал, терпець увірвався.
Вони сіли у електричку і через довгі 22 години дороги приїхали на захід України.
«У електричці було дуже багато людей. Машиніст їхав спеціально різними дорогами, щоб не було бойових дій. Дорога була дуже важкою», – розповідає Юрій.
За його словами, спершу вони приїхали у Тернопіль, а потім уже на Львівщину.
«Видзвонили знайомих, і нам погодилися надати житло безкоштовно, тому ми так і зупинилися в будинку в селищі на Львівщині… Коли приїхали, то не могли звикнути до дороги, якою увесь час їздять вантажівки. Здавалося, що це ракета знову летить. То якийсь такий синдром уже післявоєнний, напевно. Звуки ракет – найгірші звуки, які тільки можуть бути в природі. Коли їх чуєш, то як у телефоні настройки: все збивається, і важко потім полагодити, у всьому ці звуки намагаєшся розпізнати», – зауважив чоловік.
На заході щасливі. Мріють купити будинок
Сім’я уже третій місяць живе в будинку в одному з селищ на Львівщині. Розповідають, що вражені добротою та щирістю місцевих мешканців, їхньою духовністю, працьовитістю та способом життя.
Жінка розповідає, що до глибини душі була вражена, як на заході зустрічають загиблих на війні Героїв.
«Усі вийшли на вулиці. Стали на коліна. Це мене до сліз розчулило та залишилося у пам’яті назавжди», – розповідає Оленка.
Сім’я уже встигла допомоги господарям будинку посадити картоплю та іншу городину, оцінити красу природи на заході України та навіть покуштувати свіжовидоєного коров’ячого молока.
« У цьому містечку нічим не гірше, ніж за кордоном. Там сонце заходить. Пташки співають. А навколо будинки – чисті, заможні… І я подумав: «Що ще потрібно? Тут жити, мати роботу, дім, город, ти просто щаслива людина, тільки, щоб не було війни», – розповідає чоловік.
І що найголовніше, як зазначив Юрій, його восьмирічна дочка тут щаслива.
«Дитина тут живе. Вона тут щаслива, вона горить. Вона відчуває цю природу. Вона любить тут собак, кішок, маленьких ціпок… Вона знайшла тут друзів, і навіть знайшла себе у зйомках відеороликів та розвивається у цьому напрямку», – зауважує чоловік.
Чоловік повідомляє, що вони дуже хочуть повернутися в Харків, але жити у місті більше не мають бажання. Наразі задумуються над тим, щоб навіть після завершення війни повернутися жити у містечко, у яка «загнала» їх війна, та купити тут, на заході України, будинок.
Мовний бар’єр
Оленка розповідає, що вони уже три місяці перебувають на заході України, але мовний бар’єр ні разу не гнітив.
«Ми все розуміємо. Правда, не можемо так спілкуватися як тутешні мешканці, але стараємося. Якось я розмовляла зі знайомою з Харкова по телефону, і зловила себе на тому, що вона до мене російською зверталася, а я їй автоматично відповідала українською. І так довго вела з нею бесіду… Тому, мова для нас – це не проблема», –зауважила жінка.
Як розповів Юрій, у Харкові 90% російськомовного населення, яке завжди було більш прихильне до Росії.
«А коли перші ракети пішли, десь 5-7 день війни, то люди всі стали на один бік – за Україну, навіть ті , хто раніше були прихильники Росії. Вони зрозуміли, хто це прийшов», – зазначив чоловік.
Також він розповів історію, як їхня сусідка, яка раніше була прихильницею Росії, після початку бойових дій все переосмислила:
«Ми всі виїхали, дім пустий, а чоловік цієї жінки поламав ногу. І вона не може його ні залишити, ні взяти та виїхати. І плюс ще до них приїхали батьки літнього віку, бо їхню оселю розбомбили. І вони практично усі ці місяці бойових дій були в квартирі. Вони навіть у бомбосховище дуже рідко спускалися… Тобто цю війну відчули, як ніхто інший. Їхня свідомість повністю перевернулася.
От ця жінка недавно ходила у супермаркет. Дивиться і каже на російській мові: «Я не знаю, де вони цих всіх воєнних беруть, вони всі по два метра росту. Такі гарні, я таких не бачила в житті». Жінка стала збоку, щоб вони закупили продукти. А українські захисники побачили її і кажуть: «Жіночко, проходьте». Для неї це був такий шок. «Я мало на коліна не стала, розплакалася. І кажу: «Дякую вам велике, що нас захищаєте»», – розповіла жінка».
Нагадаємо, що, за даними соціологічного опитування групи «Рейтинг», майже 70% переселенців на Львівщині намагаються розмовляти українською.
Як зазначають соціологи, попри те, що 80% вимушених переселенців, хто недавно приїхав на Львівщину, спілкуються у побуті двома мовами, або лише російською, більшість з них – 67% намагаються з місцевими спілкуватися виключно українською. Серед російськомовних таких – 57%, двомовних – 64%.
Лілія Чміль
