Битва за майбутнє сина: як воїн з Харківщини заново вчиться ходити після важкого ранення
# H1, пише Суспільне.
У львівському центрі “Незламні” триває реабілітація Сергія Котелевця — бійця 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR, родом із Харківщини. Чоловік отримав важке ранення обох ніг у боях під Вугледаром, а тепер докладає всіх зусиль, щоб знову навчитися ходити — насамперед заради свого маленького сина Миколи.
Про подробиці історії військового розповіли у пресслужбі Першого територіального медичного об’єднання Львова.
## Танкіст, який втратив частину кісткової тканини через удар дрона
Сергій Котелевець став на захист України у 2024 році, обійнявши посаду командира танка та танкового взводу у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR. Трагічний момент настав у жовтні того ж року поблизу Вугледара — під час атаки російського безпілотника воїн отримав тяжкі травми.
Внаслідок скидання боєприпасу з дрона Сергію було перебито обидві гомілки, а також він втратив значний обсяг кісткової тканини. Найбільш критичним виявився дефект на лівій нозі — близько 12 сантиметрів кістки. Проте медичній команді вдалося врятувати обидві кінцівки бійця, хоча процес їхнього відновлення досі не завершено.
## Крок за кроком до самостійної ходьби
З лютого 2026 року захисник проходить активне лікування та реабілітацію в центрі “Незламні” у Львові. Наразі Сергій уже здатен повністю переносити вагу тіла на ноги, тренується ходити з допомогою опори та поступово вчиться подолавати невеликі перешкоди у вигляді сходинок.
Окрім фізичної реабілітації, військовий активно долучається до різноманітних занять у центрі. Так, він уперше спробував себе в стрільбі з лука і вже здобув кілька нагород на змаганнях з адаптивних видів спорту. Крім того, Сергій із нуля опанував гру на піаніно — тепер він може виконати кілька нескладних мелодій.
## Порада іншим воїнам: не замикатися в собі
Захисник переконаний, що активна діяльність та нові хобі допомагають подолати психологічні труднощі після ранення.
“Знайдіть собі якесь хобі. Так, іноді через біль треба себе пересилити й все-таки вибратися до людей. Але ментально стає легше. Вже немає цього відчуття безпросвітності й темряви”, — поділився Сергій Котелевець.
## Головна мотивація — родина
Найбільшим джерелом сили для військового стали дружина Тетяна та маленький син Микола. Цікаво, що ім’я хлопчику батько обрав на честь свого ротного командира, який допоміг евакуювати його після ранення. Наразі синові Сергія вже рік і чотири місяці, малюк самостійно ходить, проте досі не бачив, як це робить його тато.
“Моя мотивація — стати на ноги і присвятити час дитині. Мені завжди хотілось бути зразковим батьком”, — підсумував воїн.
Після завершення реабілітаційного курсу Сергій планує повернутися до цивільного життя. Він мріє продовжити працювати в оборонній сфері та приділяти більше часу своїй родині.
