**26 жовтня Львів проведе в останню путь двох захисників України, які віддали життя за свободу та незалежність держави.**
Церемонія прощання розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:40 відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок. Ігоря Будняка поховають на Личаківському кладовищі (вулиця Пасічна), а Володимира Фітя — на Голосківському кладовищі, поле 34-В, пише ЛМР.
## Ігор Будняк
Ігор народився у Чорткові на Тернопільщині. Навчався у Чортківському ліцеї №1 імені Маркіяна Шашкевича, а пізніше здобув спеціальність військового льотчика у закордонному військовому училищі. У мирному житті займався підприємництвом.
За спогадами близьких, Ігор був щирою, відповідальною та товариською людиною з яскраво вираженими лідерськими рисами. Його характер і життєві принципи здобули йому глибоку повагу серед друзів та побратимів. Він надзвичайно любив Україну і залишався відданим їй до кінця.
Родина посідала центральне місце в його житті — він був турботливим чоловіком, батьком двох доньок та люблячим дідусем трьох онуків. Ігор відзначався ерудицією та начитаністю, цікавився військовою тематикою, адже значна частина його життя пов’язана з авіацією. Також любив тварин, мав хист до ремесла та майстерності, а ще захоплювався садівництвом — вирощував і доглядав за деревами.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Ігор долучився до оборони Батьківщини. Він захищав українську землю на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони, а згодом продовжив службу у військовій частині 5245.
Ігоря Будняка навіки запам’ятають дружина, дві доньки, онук, дві онуки, рідні та друзі.
## Володимир Фітьо
Володимир — уродженець Львова. Здобував освіту в середній загальноосвітній школі №30 міста Львова, згодом опанував професію електрика у закладі професійно-технічної освіти.
Рідні згадують Володимира як спокійну, доброзичливу людину, яку цінували за щирість і теплоту у стосунках з оточуючими. Він легко знаходив спільну мову з людьми завдяки простоті й відкритості у спілкуванні.
Захоплювався спортом, насамперед футболом, любив дивитися кіно та цінував час, проведений на природі.
Володимир приєднався до Національної гвардії України, де проходив службу у складі військової частини 3071.
Пам’ять про Володимира Фітя назавжди збережуть мати, сестра, швагро, похресник, похресниця та інші родичі.
