Учора, на день закоханих, як правдива галицька «вовчиця», я вирвалась на концерт Винника. Не Олега. А того, що «невіталіккозловський» – невгамовного бандита-ромео Віктора Винника і групи «Мері», щоб відбувся на Зеленій у клубі «Пікасо».
Отже, маючи в запасі півтори години, я не брала таксі, яким стільки часу можна заїхати до польського кордону. Я наївно чекала маршрутку на зупинці по вул. Вол. Великого, майже навпроти «Ашану», і під №18 – доїхати до центру (Шота Руставелі) і там сісти на іншу, і добратися до Зеленої. Або ж 44, або 114, просто до центру. На будь-яку…. Що іде у той бік.
Починаючи від 18.30 перші 15 хвилин минули з оптимізмом. У 19.00 мені вже хотілося почати плакати, о 19.15 – впала в нерви і копала металеві штуки парковки для роверів з написом «рідне місто». Чому я не вернулася додому. Бо мене стільки само часу на Зеленій чекав чоловік. Як з’ясувалося, дві 44-ті тупо зійшли з маршруту, а 18-тих – тільки дві на рейсі, 114-ою взагалі «не пахло».
О 19.30 я зрозуміла що треба викликати таксі, але куди, бо я стою на зупинці громадського транспорту. Прийшла ідея викликати машинку на парковку під супермаркет. О 19.45. – сіла в тепле авто і за 15 хв та 110 грн. була на Зеленій. О 20.00 на сцену вийшов Винник.
Він ніжно співав «моя малишка» та «пані, мене можна брати руками», а я сиділа як прибита і думала – а якби на моєму місці була якась дівчинка, а її чека невпевнений у собі Ромео-«ботанік». Вона не приїхала, сів телефон чи на рахунку нуль. А він вернувся додому і з горя спробував зробити те саме, що Джульєта…
Питання: якщо недавно ціну на маршрутку підняли до 7 гривень, то за логікою, вони не повинні були зникнути, а, може, навпаки… Вчора не був Великдень, чи Різдво, а звичайний робочий день, час – 18.30. На що я потратила півтори години? Щоб надихатися вихлопу з дороги. А може наш транспорт – то лотерея – «діждись або помри».
Знаю одне, в даному випадку, тих хто домовляється з перевізниками і приймає рішення про регулювання цін, а потім розповідає на весь світ про Львів – відкритий для світу, врятував Винник. Дякуючи музиканту, останні 12 годин в бік чиновників летять лише прокльони, а не каміння, чи «важкі тілесні – в стані афекту». Але завжди так не буде.
Тетяна Самотий, Форпост
Підтримайте проект на Patreon