Вона – переселенка зі Львівщини у донецьке Широкине.
Бо батьки були проти її чоловіка з Донбасу.
Тож молодята поїхали з Бродів і не знали, що їм доведеться пережити.
Наталя з чоловіком помалу облаштували побут у Широкиному.
А згодом змогли відкрити власну СТО та крамницю.
Щойно все наладилося – у Широкине прийшла війна. Подружжя втратило все, що мали.
Довелося тікати в Маріуполь і все починати з нуля.
Наталія не зневірилась й подалась на грант.
На отримані гроші відкрила спочатку фаст-фуд, а згодом кафе «Італійські паніні».
А зараз вже вона допомагає дівчатам, що переїхали з Волині.
«Я пів року шукала роботу. Скрізь чули, що я говорю українською ми передзвонимо. І так і ніхто не дзвонив. “Наталія Олександрівна зразу сказала – ти будеш в нас працювати. І от вже більше місяця, помаленьку привикається, як рідна сім’я» – Юлія.
Коли прийшов карантин, Наталя вже й оком не змигнула.
Почали з дівчатами ліпити галицькі вареники на замовлення.
Бо цю жінку вже ніщо не здатне налякати.
Джерело: #ШОТАМ.
