Перший навчальний пункт, де військові опановують дрони, відкрили на Львівщині ще в березні. За цей час підготували більш ніж дві з половиною тисячі професійних пілотів
Журналістка “Еспресо.Захід” відвідала навчання наших захисників.
Мавіки, безпілотні літальні апарати та квадрокоптери – уся ця літальна техніка стає потужним озброєнням в руках українських воїнів. Вони вчаться активно використовувати наші “пташки” на полі бою, аби влучно знищувати окупантів і їхню техніку.
“Це новітні технології, і ми розуміємо, що з дронами більше можемо промоніторити, будемо більше мати інформації про ворога та збережемо особовий склад, – каже воїн-доброволець Крук. – Їхня перевага – в кількості людей, а наша – в розумі. І ми стараємося вчитися під час війни всього, аби зменшити жертви з нашого боку, але збільшити кількість “хороших” росіян”.
Львівщина стала центром дронознавства України. Перший навчальний пункт розгорнули на базі 125-ї бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України під керівництвом генерал-лейтенанта Артура Горбенка. Вміло керувати дронами українських воїнів почали вчити досвідчені фахівці. Один з інструкторів – Дмитро. Він воїн київської тероборони. Боровся з окупантами на Київщині, а зараз, після поранення, вчить військовослужбовців.
“Бути аеророзвідником, тобто пілотом дрона – нелегке завдання, – зазначає інструктор Дмитро. – Щоб грамотно працювати з дроном, треба мати немалий досвід і знання в голові. Але мати очі в небі – дуже добре. Коли їде колона росіян, ти можеш запалити її ще до того, як вона приїде до тебе, підготуватися, зробити засідку, скоригувати арту й зустріти з “хлєбом і солью”.
Навчаються вже досвідчені військові з бойовим досвідом. Під час нашого приїзду опановують українські “пташки” прикордонники, спецпризначенці та воїни Сил спеціальних операцій. Вони вирішили перекваліфікуватися, аби, повернувшись на фронт, більш точно вражати ворога.
Прикордонник Джон ще з 2014 року воює на фронті. Обороняв українську землю на Луганщині та Донеччині. Не зі слів знає цінність дронів на полі бою. Бо ж очі в небі дають перевагу над ворогом.
“На сьогодні завдяки дронам, завдяки тим нанотехнологіям, які дозволяють моментально вичисляти правильні координати розташування техніки й позицій, вогневих точок ворогів, наша армія може воювати з мінімальними затратами”, – переконаний Джон.
Працювати з дронами вчаться також військові Сил спеціальних операцій. За допомогою безпілотників захисники з висоти пташиного польоту бачать позиції окупантів і напрямки ворожої техніки. Ба більше, на фронті дрони використовували також для пошуку поранених.
“Ми широко на фронті використовували дрони, – розповідає військовий Сил спеціальних операцій Дим. – До прикладу, щоб шукати поранених і для підтримки евакуаційних груп. У нас була ситуація, коли були поранені й ми не могли їх знати. Але підняли дрон, знайшли, це допомогло в евакуації. З технікою все значно простіше. Бачимо, передаємо координати – і хлопці працюють”.
Два лейтенанти, Віктор Таран та Андрій Гнатуш, ще на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну зрозуміли, що це війна артилерії, технологій і дронів. Тож разом з командою розробили курс для війська, щоб спочатку готувати інструкторів, а згодом і самих пілотів. Перший курс розпочався 11 березня. Два десятки випускників освоїли небо. Разом хлопці у своїх центрах вже підготували більш ніж дві з половиною тисячі професійних пілотів.
“Це розвідники, аеророзвідники, артрозвідники, Сили спецоперацій, підрозділи, відомства, коригувальники роботи артилерії та коригувальники роботи мінометних розрахунків. Тобто очі в небі своїх підрозділів. Ми створили першу на пострадянському просторі бригаду малої авіації”, – підсумував Андрій Гнатуш.
Навчання пілотів дронів продовжуються і відбуваються не лише на Львівщині, а й в інших містах України. Воїнів скеровують до навчального центру, а потім вони повертаються у свою бригаду й ефективно виконують бойові завдання. За кілька місяців роботи вдалося досягти неабияких масштабів. Тож у найближчому майбутньому хочуть підготувати 5 тисяч професійних кермувальників дронів. А ще всі військові після завершення навчання підписують синьо-жовті стяги. Їх після нашої перемоги передадуть причетним до створення навчального центру в Україні.
