Вівторок, 23 квітня

Від Янчина до Борислава, або стежками Станіслава Рахфала

Про фотографа-аматора та інженера нафтових копалень Станіслава Рахфала(1887-1971), фотоархів якого знайшли мало не на смітнику, в останні роки говорили багато. Знаковою стала виставка “Покинутий альбом Станіслава Рахфала” (Львів, 2011 Центр міської історії Центрально-Східної Європи[1]). Але колоритні бориславські види затінили бурхливе і насичене життя героя нашого нарису.

Частина цього архіву нині в збірках Олександра Садовського та Василя Піряника. Збережені фотографії особливо цікаві з військово-історичної точки зору, бо відображають проходження служби в часи Австро-Угорщини й Другої Речі Посполитої.

Станіслав народився 31 березня 1887 року у с. Янчин Перемишлянського повіту(нині Іва́нівка (до 1946 року Янчин) — село в Перемишлянському районі Львівської області).  19 квітня його охрестив кс. Кароль Матачинський в костьолі містечка Фірлеїв(нині Ли́півка (до 1570 р. — Матіїв, до 1948 р. — Фірлеїв) — село на Опіллі, в Рогатинському районі Івано-Франківської області).  Батько Франциск Рахфал(1850-1918), син Яна Рахфала і Софії Матикевич, був цісарсько-королівським жандармом, дослужився до звання вахмістр. Мати Антоніна Саврацька(1860-1941) походила з Рогатина.

Як свідчить збережений метричний запис хресними батьками були: греко-католицький парох Янчина з 1885 року о. Микола Селезінка(1858-26.05.1933) батько Ярослава Селезінки(1887-1941) і Олександра Туркевич донька священика. Станіслав мав трьох сестер Лонгіну, Яніну і Маринцю.

Після народної школи навчався в Бережанській гімназії. Наприкінці другого півріччя 1900 року вписаний до 2а класу. У 1902 році в 3а класі. Наступного року в 4б.

По закінченні 4 класу, подолав конкурсний відбір і вступив до кадетської школи у Львові, що з 1899 року діяла на новій вулиці Кадетській (нинішня вул. Героїв Майдану, 32). Цісарська і королівська школа кадетів піхоти – K.u.k. Infanterie – Cadettenschule in Lemberg готувала офіцерів Австро-Угорської армії. Строк навчання у закладі складав чотири роки і, успішно склавши іспити, Рахфал отримав звання кадет-офіцірштельфертретер. Тепер він мав пройти дворічну службу у війську. Потрапив у цісарсько-королівський піхотний полк №57, який розташовувався у м. Тарнув і майже повністю складався з поляків. В числі інших, хто перебував на службі у 1908 році, фенріх Станіслав Рахфал був нагороджений Ювілейним хрестом.[2]

1 травня 1910 року після кваліфікаційного іспиту став лейтенантом. До кінця червня Рахфал екстерном склав екзамени у цісарсько-королівській І-й Вищій реальній школі в Кракові.

З часу служби збереглася фотографія датована 22 жовтня 1911 року.

Лейтенант Станіслав Рахфал одягнутий у парадний кітель «німецької» піхоти темно-синього кольору зразка 1871 року(Waffenrock). Він не має кишень. Стоячий комір і обшлаги блідо-червоного(blassrot) прикладного кольору полку. В руках головний убір – чорне офіцерське кепі М.1907. Озброєний піхотною шаблею М.1861 прикрашеною жовтим із вплетеною чорною ниткою офіцерським темляком.Лейтенант Станіслав Рахфал одягнутий у парадний кітель «німецької» піхоти темно-синього кольору зразка 1871 року(Waffenrock). Він не має кишень. Стоячий комір і обшлаги блідо-червоного(blassrot) прикладного кольору полку. В руках головний убір – чорне офіцерське кепі М.1907. Озброєний піхотною шаблею М.1861 прикрашеною жовтим із вплетеною чорною ниткою офіцерським темляком.
Підпис Станіслава РахфалаПідпис Станіслава Рахфала

Майже весь особовий склад полку отримав Балканський хрест (Пам’ятний хрест 1912-1913 років – Erinnerungskreuz 1912–1913). До початку світової війни залишалось не більше року. Наказом військового міністерства від серпня 1913 року Рахфал переведений у ландштурм село Єлихо́вичі (нині в Золочівському районі Львівської області). Звільнившись зі служби, Станіслав записується на хіміко-технологічний факультет Вищої політехнічної школи у Львові, де вчиться до війни. Влітку 1915 року, після визволення міста, продовжує навчання.

В 1917 році Рахфал повертається на військову службу. Його скеровано на будівництво фортифікаційних споруд до столиці імперії.  Якийсь час проходив службу у технічних підрозділах на Західному фронті в Вогезах. З цього часу збереглася фотографія.

Лейтенант Рахфал з підрозділом у ВогезахЛейтенант Рахфал з підрозділом у Вогезах

Відень, 9 квітня 1917 року. Ательє Генріха Гартмана. На фотографії з сестрою Яніною Рахфал одягнутий в кітель захисного кольору зі стояче-виложистим коміром. Нитка для кріплення нагород порожня. На лівій руці у нього траурна стрічка, яка за регламентом носилась 8 см. вище ліктя. Офіцерська піхотна шабля М.1861 з темляком. Взутий лейтенант у черевики з накладними шкіряними крагами.

На фотографії з сестрою Яніною Рахфал одягнутий в кітель захисного кольору зі стояче-виложистим коміром.На фотографії з сестрою Яніною Рахфал одягнутий в кітель захисного кольору зі стояче-виложистим коміром.

Рахфал сфотографувався також сам, з накинутою на плечі регламентною шинеллю та кепі з суцільнотягненого фетру зразка 1916 року в правій руці.

Рахфал з накинутою на плечі регламентною шинеллю та кепі з суцільнотягненого фетру зразка 1916 року в правій руціРахфал з накинутою на плечі регламентною шинеллю та кепі з суцільнотягненого фетру зразка 1916 року в правій руці

У цьому ж салоні Рахфал зробив фотографію із сім’єю сестри Яніни в заміжжі Чуловської. Її чоловік Міхал Чуловський має кілька нагород: Золотий хрест заслуг с короною (Goldenes Verdienstkreuz), Бронзова медаль за хоробрість (Bronzene Tapferkeitsmedaille), Знак за службу для нижніх чинів (Militärdienstzeichen), Військовий Ювілейний хрест (Militär-Jubiläumskreuz), Пам’ятний хрест 1912-1913 років (Erinnerungskreuz 1912–1913). Він дослужився до найвищого унтер-офіцерського звання фельдфебель.

Рахфал із сім’єю сестри Яніни, в заміжжі ЧуловськоїРахфал із сім’єю сестри Яніни, в заміжжі Чуловської

Ательє містилося у 5-му районі Відня Марґаретен, за тодішньою адресою Wiedner Hauptstraße, 97. Незабаром його власник Гартман перебрався до будинку №98, де 22 квітня 1919 року Станіслав Рахфал сфотографувався у формі Польського Вермахту (Polska Siła Zbrojna нім. Polnische Wehrmacht).

На околиші головного убору (т. зв. maciejówka) металева офіцерська розетка, вище символічна емблема – польський військовий орел (Orzełek wojskowy) різновид без корони. На шинелі погони (т. зв. «тріпачки») підпоручика з однією зіркою. Відомо, що в листопаді-грудні 1918 року він вступив до польського війська і брав участь в боях за Львів у ході польсько-української війни.На околиші головного убору (т. зв. maciejówka) металева офіцерська розетка, вище символічна емблема – польський військовий орел (Orzełek wojskowy) різновид без корони. На шинелі погони (т. зв. «тріпачки») підпоручика з однією зіркою. Відомо, що в листопаді-грудні 1918 року він вступив до польського війська і брав участь в боях за Львів у ході польсько-української війни.

 З Відня Рахфал поїхав на суконну фабрику в Ракшаві(нині підприємство спеціалізується на виробах з вовни, Ланьцутский повіт Підкарпатське воєводство). Вона розпочала діяльність з 1889 року. Ще перед війною, в 1909-1912 роках збудували нові приміщення. Станіслав отримав доручення здійснювати нагляд за виконанням військових замовлень.

Повернувшись до Львова поновлює навчання, виконуючи одночасно обов’язки асистента на кафедрі загальної хімії.[3] Цей момент зафіксувала фотокамера.

В лабораторії Рахфал у військовій формі. На комірі офіцерської куртки зразка 1919 року срібний галун «вужик». Погони підпоручика. На рівні лівої кишені Odznaka Honorowa „Orlęta” за участь у боях за Львів та Креси. На стелажі банки з притертими кришками на реактиви, на столі плоскодонна колба, мірний стакан і прилад для перегонки рідин.В лабораторії Рахфал у військовій формі. На комірі офіцерської куртки зразка 1919 року срібний галун «вужик». Погони підпоручика. На рівні лівої кишені Odznaka Honorowa „Orlęta” за участь у боях за Львів та Креси. На стелажі банки з притертими кришками на реактиви, на столі плоскодонна колба, мірний стакан і прилад для перегонки рідин.

На кількох різночасових аматорських сімейних фотографіях з дружиною Матильдою і сином Станіславом підпоручик польського війська Рахфал на фоні чималої колекції зброї, що відображає ще одне захоплення.

Аматорська сімейна фотографія сина Станіслава на фоні чималої колекції зброїАматорська сімейна фотографія сина Станіслава на фоні чималої колекції зброї
Аматорська сімейна фотографія з дружиною Матильдою і сином Станіславом підпоручик польського війська Рахфал на фоні чималої колекції зброїАматорська сімейна фотографія з дружиною Матильдою і сином Станіславом підпоручик польського війська Рахфал на фоні чималої колекції зброї
Аматорська сімейна фотографія сина Станіслава на фоні чималої колекції зброїАматорська сімейна фотографія сина Станіслава на фоні чималої колекції зброї
Львівський салон фотографії «АТА» Л. Вєлежинського в приміщенні готелю «Європейський» на Марійській площі, 4. Прикріплений до 65 піхотного полку як капітан резерву Станіслав Рахфал в однострої піхоти. Звання він отримав 1 червня 1919 року.Львівський салон фотографії «АТА» Л. Вєлежинського в приміщенні готелю «Європейський» на Марійській площі, 4. Прикріплений до 65 піхотного полку як капітан резерву Станіслав Рахфал в однострої піхоти. Звання він отримав 1 червня 1919 року.

В липні 1921 року вже дипломований інженер Рахфал приїхав в Дрогобич. Його чекали три місяці практики на підприємстві «Polmin» ( Państwowa Fabryka Olejów Minarealnych), де тоді директором був Єжи Козіцький (1890-1952). Далі обіймає посаду керівника Державної відбиральні ропи у с. Модрич (сьогодні Модричі Дрогобицького району) та Державних лопачок на р. Тисмениці. В серпні 1928 року отримує посаду інженера в нафтовому концерні «Malopolska», а згодом технічного керівника підрозділу концерну «Petrolea» в Бориславі, де пропрацював до війни.

Аркуш з альбому Станіслава Рахфала (колекція Василя Піряника)Аркуш з альбому Станіслава Рахфала (колекція Василя Піряника)

Був членом товариства «Дослідницький хімічний інститут», Товариства польських нафтових інженерів. Публікував статті у фахових виданнях. Зокрема, виступав з доповідями  на 4-му нафтовому з’їзді у травні 1930 року, на 8-му нафтовому з’їзді в Бориславі.

Під керівництвом Тадеуша Курчинського і Станіслава Пілата виконав дисертацію і 20 травня 1935 року отримав ступінь доктора технічних наук. Як капітан піхоти в резерві перебував на обліку у Дрогобицькій повітовій команді поповнення(PKU).

У 1938 році вдруге одружився з Марією Орсіні-Розенберг. В 1939 році був відряджений до Гамбургу, Роттердаму, Антверпену і Гавру. З початком Другої світової перебрався до Кракова. В листопаді 1940 року отримав почергово роботу на фірмі  Beskiden Erdöl, а згодом Karpathen-Öl AG в Я́сло (пол. Jasło) — місто в південно-східній Польщі і Бориславі.[4]

У вересні 1944 року в черговий раз переїхав у м. Кросно,[5] де обіймає різноманітні посади і викладає в державному нафтовому технікумі. Там втретє одружився з Ядвігою Мровкою, вийшов на заслужений спочинок і помер. Похований на місцевому кладовищі.

Рахфал автор понад п’ятдесяти видань і статей у фахових часописах.

Машинопис спогадів Stanisław Rachfał «Moje wspomnienia»Машинопис спогадів Stanisław Rachfał «Moje wspomnienia»

Машинопис спогадів Stanisław Rachfał «Moje wspomnienia» на 285-ти сторінках продавався на одному з польських аукціонів[6].

За винятковим збігом обставин одним із зацікавлень Станіслава Рахфала стала фотографія. На це звернув увагу ще Зенон Філіпов (1945-2012)[7].

Вид Борислава. Фото С. РахфалаВид Борислава. Фото С. Рахфала

Кілька публікацій побачили світ у виданнях Львівського та Краківського фотографічних товариств (Miesięcznik Fotograficzny : pismo ilustrowane poświęcone sztuce fotograficznej i gałęziom pokrewnym : organ Lwowskiego Towarzystwa Fotograficznego i Towarzystwa Fotografów Amatorów w Krakowie)[8].

Одна з професійних робіт Станіслава Рахфала потрапила до колекції Олександра Садовського.

Станіслав РахфалСтаніслав Рахфал

Життя і діяльність Станіслава Рахфала ще чекає на дослідників.

Микола ЗАКУСОВ
директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина»

Джерела:

[1] https://www.lvivcenter.org/exhibition/boryslav-2/

[2] Schematismus für das kaiserliche und königliche Heer und für die kaiserliche und königliche Kriegsmarine für 1909. – Wien, 1908;

[3] Czastka J. Stanislaw Rachfal (1887-1971) // Kwartalnik Historii Nauki I Techniki. –1972. –  R.17. – Nr.2. – S.321;

[4] Eichholtz D. Krieg um Öl: ein Erdölimperium als deutsches Kriegsziel (1938-1943). – Leipzig, 2006;

[5] Коро́сно (Кросно, пол. Krosno) — місто у південно-східній Польщі. Адміністративний центр Кросненського повіту Підкарпатського воєводства.

[6] https://archiwum.allegro.pl/oferta/stanislaw-rachfal-moje-wspomnienia-maszynopis-i12098586987.html

[7] Філіпов З. Мистецтво дрогобицької фотографії. – Дрогобич: Коло, 2011.

[8] Rachfal S. Pirokatechina // Miesięcznik Fotograficzny. – Lwow. – 1928. –  R. 9. – Nr. 100. – S.56 – 58.

Фотографії старого Львова

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.