Як народився мем
Михайло Кополовець — автор однієї з найвідоміших футбольних цитат українського інтернету. Він розповів Суспільному про обставини, за яких були вимовлені ті самі слова про церкву та покарання Боже, пише Суспільне.
За словами футболіста, команда справді регулярно відвідувала церкву перед матчами — така традиція склалася під впливом тренера Олега Кононова. До храму ходили всі гравці, незалежно від власних релігійних переконань: православні, католики та інші. «Він так нас об’єднав», — згадує Кополовець.
Переломним моментом став півфінал Кубка України проти «Металурга» з Донецька. Ця гра мала виняткове значення для команди: перемога відкривала шлях до Ліги Європи та давала суттєві преміальні, фактично компенсуючи провальний чемпіонат. Утім, матч завершився нічиєю 2:2, а в серії пенальті «Карпати» поступилися. Саме тоді на емоціях і прозвучала та сама фраза.
Кополовець визнає, що цитата влучила в нерв часу: «Багатьом людям сподобалось, бо ці слова дійсно підходять під наше сьогоднішнє життя — таке відчуття, що Бог карає нас за щось, але ми поки не знаємо за що».
## Кар’єра, про яку знають менше
Парадокс популярності Кополовця полягає в тому, що більшість людей знають його саме завдяки мему, а не футбольним досягненням. Тим часом за плечима в нього насичена кар’єра: роки виступів за «Карпати», матчі в Лізі Європи проти «Боруссії Дортмунд» та інших відомих клубів, багато ігор за закарпатські команди.
«Їм нецікаво, чи я забивав голи “Боруссії Дортмунд” або скільки ігор зіграв за “Карпати”. Їм цікаво, що я сказав пару слів», — з гумором констатує він.
Ті часи в «Карпатах» футболіст згадує з теплотою. Команда активно виступала в єврокубках, гравці постійно були в роз’їздах — Севілья, Грузія, Дортмунд, Ісландія, Ірландія. «Шикарний час», — коротко підсумовує Кополовець.
Єдине, про що він жалкує — це відсутність викликів до національної збірної. Однак сам же пояснює це об’єктивними причинами: на його позиціях грали Коноплянка та Ярмоленко, конкурувати з якими було практично неможливо.
## Важкий перехід до звичайного життя
Завершення професійної кар’єри виявилося серйозним випробуванням. Кополовець відверто говорить про те, як складно адаптуватися до нових фінансових реалій, коли зарплата скорочується у 20–30 разів.
«Ми як малі діти. Нас одягають, годують, платять зарплату, ми просто виходимо пограти у футбол. Але приходить час — і опа, а ми ніколи не зіштовхувалися з таким життям», — чесно зізнається він.
Опорою в цей непростий період стала сім’я. Поступово Кополовець знайшов себе в новій ролі.
## Нове покликання — скаутинг і розбудова клубів
Сьогодні Михайло Кополовець працює скаутом-селекціонером у «Карпатах», відшукуючи молоді таланти для клубу. Паралельно він продовжує грати в любительському футболі, хоча й визнає, що після річної перерви фізична форма залишає бажати кращого.
Особливою гордістю для нього є участь у розбудові ФК «Минай». За п’ять років команда пройшла шлях від маловідомого обласного клубу до Прем’єр-ліги, щороку підвищуючись у класі — від обласного чемпіонату через аматорський футбол, Другу та Першу лігу до вищого дивізіону країни. Все це — за вкрай обмеженого бюджету.
Через повномасштабну війну проєкт наразі заморожений, однак Кополовець сподівається на його відновлення. Щодо тренерських амбіцій — він не виключає такого варіанту розвитку подій, але поки що ця перспектива його не надто приваблює. «Подивимося», — резюмує футболіст.
