**Володимир Пономарчук з Миколаївщини — один із тих, хто вибрав війну усвідомлено і повертається на неї навіть після втрати ноги. Його бойовий шлях тривістю понад десять років — це історія про стійкість, яку не зламати ні мінами, ні осколками.**
Коли Володимиру виповнилося 18, він сам прийшов до матері й оголосив, що підписав контракт із Збройними силами України. Приклад йому подали старший брат і дядько, які стали на захист країни ще у 2014 році. Жінка була в шоці, проте прийняла рішення сина. Сам Володимир досі вважає той крок своїм першим справді чоловічим вчинком, пише Суспільне.
Бойовий шлях розпочався на Маріупольському напрямку — молодий солдат служив стрільцем у 21-му окремому мотопіхотному батальйоні. Вже за рік він отримав перше поранення — кульове. Та замість того, щоб відступити, Пономарчук лише розширив свою військову спеціалізацію: опанував фах навідника-артилериста й продовжив службу у 40-й окремій артилерійській бригаді. Саме в її складі він зустрів початок повномасштабного вторгнення у Харкові, брав участь у Харківському контрнаступі, а згодом навчився керувати важким дроном-бомбардувальником.
Найважче випробування чекало наприкінці літа 2022 року на Куп’янському напрямку. Під час бойового виходу Володимир наступив на протипіхотну міну. Про те, що правої ноги більше немає, він дізнався вже після ампутації — коли прокинувся у шпиталі. Пережити це йому допомогли дружина та реабілітація в центрі «Незламні». Саме там він уперше побачив, як інші ветерани впевнено пересуваються на протезах — і поставив собі мету: ходити самостійно вже в перший день після протезування. Мету він виконав.
Після реабілітації Пономарчук відмовився від тилової посади й обрав повернення до бойової роботи — цього разу в 411-й окремій бригаді безпілотних систем «Яструби». Однак доля підготувала ще одне випробування: повертаючись з позицій на Запорізькому напрямку, пікап підрозділу наїхав на протифугасну міну. Автомобіль було знищено, а Володимир отримав струс мозку та розрив барабанних перетинок — третє поранення за роки служби.
Нині він знову проходить лікування у «Незламних»: відновлює слух і разом із фізичним терапевтом вдосконалює навички ходьби на протезі. Але навіть перебуваючи в реабілітаційному центрі, не полишає бригаду: організовує збори коштів на автомобілі — підрозділ нещодавно втратив одразу кілька машин, знищених міною та FPV-дроном.
Після завершення відновлення Пономарчук має намір повернутися до побратимів. Жодних інших варіантів він не розглядає.
«Боротьба триває. У нас війна, і я маю боронити свою країну. Люди втрачають домівки, рідних. Війна — це біль для кожного українця. Проте не ми цю війну почали, але ми її завершимо», — каже захисник.
