Цього року ветеран ЗСУ Назар Лемець вирішив самостійно приготувати паску за давнім родинним рецептом, який його навчила 96-річна бабуся. Назар з дитинства пік паски разом із нею, але протягом останніх чотирьох років, з моменту його служби на фронті, бабуся готувала їх для нього. Тепер жінка вирішила, що тільки споживатиме паски, а Назар, незважаючи на поранення лівої руки, має намір самостійно місити тісто.
У розмові з журналістами Назар розповів, що готуватися до війни почав ще у 2019 році, вдосконалюючи навички стрільби та проходячи тренінги з тактичної медицини. У його домі завжди був зібраний наплічник з необхідними речами, медичними засобами та їжею. Коли розпочалась повномасштабна війна, Назар працював у Львівській міській раді, пише Суспільне.
У ніч перед 24 лютого він відчував тривогу, а рано вранці отримав новину від друга з Києва про ракету, що влучила в його будинок. Тоді Назар відправив свою дівчину, теперішню дружину, за кордон і сам мобілізувався до Сил спеціальних операцій.
На запитання про рішення йти на війну його мати поцікавилась, чи він добре подумав, а бабуся, яка пережила війну в минулому, сказала, що захищати свою землю необхідно. Перший бій, в якому Назар брав участь, проходив в Гостомелі, де він став свідком руйнувань і страждань цивільних осіб.
Під час обстрілів Назар надавав допомогу пораненим, серед яких була жінка з тяжкими травмами. Він згадує, що за тиждень на стабілізаційному пункті в Бахмуті обробили до 200 поранених.
У 2023 році Назар взяв участь у контрнаступі на Запоріжжі, де його бронежилет вберіг від кулі. Незважаючи на багато небезпечних ситуацій, найбільше його вразило, коли батьки не вивозили дітей із зони бойових дій.
У лютому 2024 року Назар одружився в Львові, після чого знову повернувся до служби. Однак, через травму руки, лікарі порадили йому звільнитися зі служби. Наразі в тілі Назара залишилося 37 осколків, а його пошкоджена рука потребує лікування.
Попри всі випробування, цього Великодня ветеран самостійно приготуватиме паски. Він точно знає, що для його бабусі це особливий момент, і він використовуватиме спільні спогади та рецепти, що передавались із покоління в покоління. Назар планує місити тісто власноруч, адже вважає, що емоції та тепло рук обов’язкові для такого процесу.
В пам’ять про бабусю, у рідних традиціях і з любов’ю, Назар продовжує родинну справу, яка є символом віри та надії на краще майбутнє.
