**Понад 600-річна історія виварювання солі в Дрогобичі може завершитися приватизацією — місцева влада наполягає на передачі об’єкта до комунальної власності**
Дрогобицька солеварня на Львівщині вдруге стала об’єктом приватизаційного процесу. Керівництво підприємства пояснює необхідність залучення інвестора потребою в додаткових коштах для модернізації виробництва. Натомість Дрогобицька міська рада категорично проти продажу солеварні у приватні руки та наполягає на передачі підприємства громаді, пише Суспільне.
## Виробництво, якому понад шість століть
Дрогобицька солеварня виварює сіль вже понад 600 років, і саме зараз готується до можливого продажу — приватизація може відбутися ще цього року. Солевар Ігор Дьорка розповідає, що зовнішній вигляд підприємства не завжди відповідає уявленню про сучасне виробництво, проте це особливість живого технологічного процесу, який триває цілодобово без вихідних.
Багато працівників трудяться на солеварні десятиліттями і фактично стали невіддільною частиною підприємства. Гідрогеолог Оксана Бунда, яка займається видобутком підземних розсолів, переконана: надра та їхні ресурси, зокрема сіль, не повинні переходити у приватну власність — вони мають залишатися державними або хоча б комунальними.
## Прибутки, податки та проблеми з кредитуванням
За минулий рік підприємство отримало 650 тисяч гривень чистого прибутку, водночас сплативши понад 11 мільйонів гривень податків, повідомила бухгалтерка Ольга Чайка. За її словами, солеварні відмовляють у кредитуванні, а без зовнішніх інвестицій розвивати виробництво вкрай складно. Працівники не заперечують проти приватизації як такої, однак сподіваються, що держава збереже профіль виробництва солі, яке триває тут ще з XIII століття.
Для збільшення доходів підприємство розширило асортимент — окрім ропи, тут випускають крафтову сіль у пластівцях та з додаванням спецій. Директор ТОВ “Дрогобицька солеварня” Олег Петренко зазначив, що преміальна продукція коштує вчетверо дорожче за звичайну сіль, хоча витрати сировини однакові. Дохід від преміальної лінійки сягає близько півмільйона гривень щомісяця — для порівняння, коли директор очолив підприємство, загальний дохід від звичайної солі становив приблизно 400 тисяч гривень.
Втім, близько 80% доходів йде на податки, що ускладнює накопичення коштів для модернізації. Петренко розповів, що понад два роки намагався отримати овердрафт на 2 мільйони гривень для покращення виробництва, однак так і не зміг отримати необхідне погодження Фонду держмайна.
## Модернізація умов праці триває
Головний інженер Олег Дюкарев повідомив, що у травні на підприємстві відкрили новий цех із покращеними умовами праці для солеварів — облаштували бічний вигріб, який полегшує фізичну роботу, а також спеціальний поміст для захисту мішків із сіллю від вологи.
Проте повний перехід із дров на газ потребує 2,5 мільйона гривень, а наразі вдалося залучити лише пів мільйона на зовнішні роботи.
## Позиція Фонду держмайна
Керівник регіонального відділення Фонду держмайна Микола Іщук пояснює економічну доцільність приватизації: підприємство не демонструє високих прибутків, тому продаж може стати способом залучити необхідні інвестиції. За його розрахунками, якщо солеварню продадуть за умовні 50 мільйонів гривень, а щомісячний прибуток становить лише пів мільйона, державі знадобилося б близько ста років, аби відчути реальний ефект від володіння цим об’єктом.
## Тривога через можливу зміну керівництва
Колектив підприємства висловив занепокоєння інформацією про можливу зміну директора напередодні приватизації та оприлюднив спільну заяву на підтримку чинного керівника. Головний інженер Дюкарев зазначив, що за час каденції нинішнього директора на підприємстві відбулися виключно позитивні зміни, тому новина про можливу заміну керівника викликала обурення серед працівників.
Солевар Йосиф Мартинів додав, що за цей період провели ремонтні роботи, а зарплати зросли майже втричі — з приблизно 8 тисяч до 20 тисяч гривень і більше.
Ігор Дьорка підтримує ідею приватизації, але наголошує на важливості прозорості процесу. Він також звернув увагу на те, що директор підприємства є ветераном та добровольцем, який у 2022 році добровільно вирушив на Донеччину, тож ситуація навколо можливого звільнення виглядає особливо несправедливою на тлі декларованої підтримки ветеранів.
Сам Олег Петренко розповів, що конкурс на посаду керівника оголосили ще півроку тому, він двічі подавав свою кандидатуру, проте результатів досі не отримав. За його словами, він виконав усі необхідні процедури для приватизації, тож не розуміє логіки проведення нового конкурсу на керівну посаду в момент, коли процес приватизації вже добігає кінця. Директор наголосив на цілковитій відсутності комунікації щодо цих питань.
Микола Іщук з Фонду держмайна зазначив, що йому невідомо про можливі кадрові зміни на підприємстві.
## Місто просить залишити солеварню громаді
Земельна ділянка, на якій розташоване підприємство, належить Дрогобичу. Міська влада виступає категорично проти приватизації, наполягаючи на передачі солеварні у комунальну власність.
Міський голова Тарас Кучма пояснив позицію громади: земля належить місту, а раніше вже розроблялися плани розвитку підприємства за участю політехнічного інституту. За його словами, унікальність об’єкта полягає в можливості розвивати його одночасно і як промислове виробництво, і як туристичну принаду, що становить значну цінність саме для Дрогобича.
Депутати міської ради направили відповідне звернення до Президента України, Прем’єр-міністра та Верховної Ради з проханням переглянути рішення щодо приватизації солеварні.
