Василю Сліпаку могло б виповнитися 50 років: оперний співак-воїн, який став Героєм України

“Еспресо.Захід” розповість про те, як Василь Сліпак, псевдо “Міф”, підкорив серця не лише України, але й всього світу своїм унікальним голосом та відданістю Батьківщині.

Дитинство, становлення митця та світова слава

Василь Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові. З раннього дитинства він проявляв неабиякі музичні здібності. Тому у 9 років його відвели співати та вивчати музику у Львівській хоровій капелі “Дударик”. Саме в цій легендарній школі Василь здобув перші серйозні навички співу, що визначили його подальший шлях. 

У “Дударику” Василь Сліпак співав до 1994 року, провівши за цей час багато концертів як в Україні, так і за кордоном. Виконував мовою оригіналу німецькі, французькі пісні, італійські арії.

Василь володів унікальним голосом – контртенор (найвищий із чоловічих оперних голосів), попри це, Сліпаку не одразу вдалося вступити у Львівський Вищий державний музичний інститут імені М. В. Лисенка (тепер — Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка). Та у 1992 році він таки став студентом класу сольного співу цього інституту, де вчився до 1996 року. Василь уже тоді вирізнявся як талановитий і перспективний виконавець.

Після закінчення Львівської консерваторії він розпочав кар’єру оперного співака, швидко завоювавши визнання завдяки своєму особливому голосу та вмінню поводитися на сцені. У 1997 році Василь виграв конкурс у Парижі, після чого переїхав до Франції, де його кар’єра досягла міжнародного рівня. 

Його репертуар включав як класичні оперні твори, так і камерну музику. Особливе місце в його програмі займали арії з опер Глюка, Генделя, Россіні та інших композиторів бароко і класики, де його контртенор звучав по-особливому яскраво. Він виступав на найвідоміших сценах світу, здобувши популярність як виконавець провідних ролей в операх. Сліпак був постійним учасником великих музичних фестивалів у Франції, Німеччині, Австрії, США та інших країнах, де його виконання отримувало високі оцінки критиків.

Підтримка України та початок боротьби

Співак 19 років прожив у Парижі. За цей час йому двічі пропонували французьке громадянство, і двічі він відмовлявся, бажаючи бути громадянином України. Адже попри успіх і життя за кордоном, Василь ніколи не втрачав зв’язку з Україною.

У 2013-2014 роках, під час Революції Гідності, він активно підтримував українців, організовував благодійні концерти та акції в Парижі, щоб привернути увагу до подій в Україні. Під час революційних подій на Майдані, Сліпак мав контракт у Паризькій опері, тому не міг прибути до Києва.

Та коли у 2014 році розпочалася російська агресія на Донбасі, Василь Сліпак не залишився осторонь. Він долучився до волонтерського руху, збирав кошти для української армії, допомагав з амуніцією та спорядженням.

Сліпак був одним з тих, хто організовував популярні антипутінські марші – “Stop Putin War in Ukraine!”, які збирали десятки тисяч людей під стінами європейських інституцій. Вони мали великий вплив на рішення про продовження санкцій Європейського Союзу проти Росії.

Також особливо важливою місією для Сліпака була популяризація української музики за кордоном. У його концертному репертуарі часто звучали твори Миколи Лисенка, Левка Ревуцького, Василя Барвінського, які він виконував із пристрастю та глибоким розумінням, щоб пробудити європейців до українського питання.

Участь в АТО та трагічна загибель

Василь Сліпак, Фото: radiosvoboda

У 2015 році Василь Сліпак вирішив безпосередньо долучитися до оборони України та приєднався до добровольчого батальйону “Правий сектор”. Він обрав собі псевдо “Міф”, що походить від його улюбленої арії Мефістофеля з опери “Фауст”.

“Поки буде тривати війна на Сході, мистецтво зачекає. Як то оперний співак пішов воювати? А хто сказав, що Донбас не гламурний? Наші люди люблять героїзувати. Я не бачу нічого страшного в тому, що змінив комфортне ліжко на бліндаж. … Я мушу бути там, на війні. Бо саме там, на Сході, на фронті, пишеться історія України“, – згадував Сліпак в одному з інтерв’ю.

Василь брав участь у боях у Пісках поблизу Донецького аеропорту, а також в Авдіївці у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го батальйону Добровольчого українського корпусу. Під час боїв за Авдіївку отримав поранення і повернувся на лікування.

Сліпак не планував повністю присвячувати себе війні, але вважав важливим підтримувати бойових побратимів, з якими познайомився на фронті. Він прагнув бути корисним як на сцені, так і в зоні бойових дій. У вересні 2015 року вдруге вирушив на фронт — цього разу на лінію зіткнення в село Водяне під Маріуполем, але вже у жовтні повернувся до Парижа.

У червні 2016 року Василь втретє і востаннє вирушив на Донбас. Він привіз зібрану гуманітарну допомогу захисникам-добровольцям і планував залишитися на пів року. Проте 29 червня 2016 року загинув у бою, виконуючи бойове завдання як кулеметник у складі 1-ї штурмової роти “Правого сектора”. Близько 6:00 ранку поблизу смт Луганське (Бахмутський район) Василя смертельно поранив ворожий снайпер із великокаліберної гвинтівки.

Побратими згадують, що під час бою “Міф” врятував своїх товаришів, ціною життя допомігши українським захисникам відбити атаку російських військ із боку Дебальцевого. Завдяки його діям українські військові перейшли у контрнаступ і вибили ворога з двох укріплених позицій поблизу села Логвинове.

“Нащадкам скажу – ми тут для вас і все. Ви будете жити в тій Україні, про яку ми мріємо і яку ми зараз відвойовуємо!“, – казав артист-воїн. 

Вшанування пам’яті Сліпака та його відомі цитати 

Після загибелі Василя Сліпака його ім’я стало синонімом героїзму. У 2017 році йому було посмертно присвоєно звання Героя України.

Загибель Сліпака стала тяжкою втратою для України та світової спільноти. Його пам’ять вшановують на численних меморіальних заходах, концертах і фестивалях. Про нього знято фільми, написано книги, а його героїзм і самовідданість надихають нові покоління боротися за свободу та правду.

Наведемо кілька відомих цитат великого українського артиста-воїна Василя Сліпака:

• “Усі найкращі моменти свого життя я проживаю на Батьківщині, і думаю, багато українців зараз би мали відчувати унікальність історичного моменту”;
• “Це так мало і так багато – любити свою землю”;
• “Є люди інтересів і люди принципів. Між ними – прірва. Перші ніколи не зрозуміють других і навпаки”;
• “Нам потрібно залишатись позитивними і вірити в нашу силу. Вона є. Європейські друзі почудовуються нею. Ми змогли і ми зможемо”;
• “Дивна ситуація, коли половина країни живе у війні, а інша – взагалі абстрагована від неї”.
• “Ми – нація дуже миролюбна. Але ми вміємо захищатися. Маємо генетичне відчуття справедливості і своєї країни, землі”;
• “Уся кров, що сьогодні проливається за Україну, не повинна зупинити або увергнути в депресію. Вона повинна дати імпульс для подальшої боротьби”;
• “Перемога буде обов’язково! При одній умові: коли кожен з нас буде робити все необхідне для цього від найменшого до найбільшого і у всьому! Уявити собі: всі українці світу одночасно думають про це і діють? Це ж бомба, перед якою не встоїть ніщо на світі!”
• “Нерви здають у багатьох, але потрібно триматися. Я – оперний співак, а це робота нервів. Стрес постійно є при виході на сцену, треба контролювати себе. Це допомагає і на війні”.

Життя Василя Сліпака є прикладом того, як можна поєднувати любов до мистецтва і незламний патріотизм. Його творчість і жертовність продовжують надихати українців у боротьбі за свободу і незалежність.