На Львівщині щодня тривають бої. Годі, що тренувальні, але від того не менш запеклі. Військовослужбовці однієї з бригад Високомобільних десантних військ, які проходять тренування у Міжнародному центрі миро творчості та безпеки в рамках курсу «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна», кожне заняття у полі відпрацьовують в умовах максимально наближених до бойових.
Відзначимо, що українські десантники – це вже третій підрозділ Збройних Сил України, який проходить інтенсивне навчання під керівництвом військових інструкторів з США, Канади та Литви. Солдати українських підрозділів належать до військових частин, які брали безпосередню участь у проведенні АТО. Відтак початковий рівень підготовки та умотивованості у них, апріорі, високий.
– Сьогодні наш взвод виконує тактичне тренувальне завдання: допомагати виконувати завдання піхоті та артилерії, – розповідає командир відділення військовослужбовець за контрактом Віталій. – Наша задача на перший погляд проста: наносити раптові точкові удари по обороні противника, подавляти вогнем його активність на малих ділянках оборони, ривками просуватися в глибину і корегувати артилерійський вогонь, який дозволятиме піхоті закріплюватись на нових позиціях. Ми – таке собі «вістря клинка», або чарівний «ключик», який відмикає укріплення противника.
Тактичне завдання, яке молодший командир-десантник описав за допомогою декількох фраз, натомість, багатокомпонентне за структурою та складне для виконання. Кожне відділення має свій алгоритм дій у часі та свій порядок просування уперед. За синхронізацією дій уважно слідкують інструктори, які супроводжують групи. Час від часу поправляють бійців, але зауважень, загалом, мало. Хлопці «увімкнули» бойовий режим.
На командирах відділень – найбільша відповідальність. Вони ведуть особовий склад, приймають рішення, доповідають командуванню про все, що бачать на полі бою. Щоби цей зв’язок був стійким та безперервним, за командиром кожного відділення слідує зв’язківець. Для комунікації у наших десантників передбачені модернові американські радіостанції фірми «Харріс».
– Моє завдання підтримувати зв’язок з сусідніми відділеннями, командуванням та передавати дані для артилерійської підтримки наших дій. Американську радіостанцію опанував. Річ, звичайно, високотехнологічна, але не складніша персонального комп’ютера, – говорить боєць-десантник Михайло. – Крім техніки, засвоїли також і радіо процедури за НАТО-вською системою.
До слова, у складі груп є бійці, навчені подоланню інженерних перешкод. Коли одне з відділень дісталось ділянки місцевості, перегородженої «спіраллю Бруно», бійці взводу вогнем підтримали товариша, який за допомогою спеціальних ножиць швидко зробив прохід у цій перепоні та помітив його спеціальними маркерами.
Українські десантники кажуть, що із американськими колегами у них добрі професійні стосунки.
– Розуміємо один-одного добре. Ми ж десант. Вони хлопці бойовиті, були в Іраку, Афганістані. Ми переймаємо їх досвід, методику, прийоми. Вони уважно слідкують за нами. Адже в АТО теж багато чому навчились. Так між собою і вчимося, – говорить уродженець івано-франківщини зв’язківець Михайло.
