1 грудня 2015 року у львівській книгарні “Є” відбулася розмова на тему: “Згадуючи Євгена Сверстюка”.
Учасник українського Руху опору другої половини ХХ ст, політв’язень Ігор Калинець пам’ятає Євгена Сверсюка не тільки як видатного українського письменника, мислителя, громадського діяча, але й відмінного філософа. “Він приїжджав до Львова на літературні вечори та вручав премію імені Василя Стуса. Оцінка тої чи тої людини була написана Сверсюком: “за подвижницьке, незалежне і високодуховне мистецтво”, “за творче відкриття ритмів і мелодій Василя Стуса в контексті сьогоднішнього духовного життя України”, – розповів Ігор Калинець.
Учасник українського Руху опору другої половини ХХ ст., політв’язень Зорян Попадюк “зізнався”, що його настільна книга у старших класах – це “Собор у риштованні”. “Євгену Сверстюку належить вміння шедеврально дати відповідь одним словом на багато запитань, які ставило покоління того чи теперішнього часу. Так сталося із “Собором у риштуванні”, бо як краще було сказати про ті залізні лещата, в яких була і українська література, і українська душа. Єдність України сьогодні – це у великий мірі заслуга Євгена Сверсюка, який бачив її цілою, навіть у релігійному плані”, – повідомив Зорян Попадюк.
Проректор ЛНУ ім. І. Франка Ярослав Гарасим повідомив, що основна риса постаті Євгена Сверстюка – це світло: “Коли я бачив його в університеті ім. І. Франка, він завжди був одягнений у світлий одяг. Це світло, яке, очевидно, рятувало його в тяжкі часи тих випробувань та поневірянь, які він пережив. Він надзвичайно просто вмів говорити про складні речі, не примітивізуючи, не баналізуючи їх, не спрощуючи навмисно, а якось так дохідливо. Сверстюк наголошував на тому, щоб ми не втрачали вагу слова і думали над справжнім його змістом”.
Заступник декана філологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка Василь Будний повідомив: “Євген Сверсюк – людина фізично не надто сильна, із тихим голосом, але непокірна внутрішньо, він зумів протиставити себе величезній тоталітарній системі та перемогти її. То як нам сьогодні не перемогти, маючи оце чисте та правдиве слово Євгена Сверсюка?”.
