У Львові презентують постдраматичну виставу «За межею…», створену у співпраці режисерки, військовослужбовиці та психологині Галини Стричак із Львівським академічним обласним театром ляльок.
Основою постановки стала п’єса «Та, що тримає надію». Її написали на основі понад 80 свідчень жінок, чиї рідні — чоловіки, сини, батьки та брати — служили у 24-й окремій механізованій бригаді імені Данила Галицького та зникли безвісти або перебувають у полоні, пише ЛМР.
Організатори пояснюють, що мета вистави — показати: ці голоси існують у стані безчасся, між останнім дзвінком і можливою звісткою, між присутністю й відсутністю, між вірою та втомою. Постановка відмовляється від традиційної фабули, адже досвід очікування не має чіткої структури. Тут свідчення перетворюються на дію, а проговорення стає єдиним способом не дозволити зникненню стати остаточним.
Режисерське рішення переводить особисті переживання у колективний акт пам’яті. Героїні виходять у публічний простір, долаючи власну тишу й страх, щоб зберегти присутність тих, кого немає поруч. Їхня поява на сцені — не реконструкція подій, а жест спротиву забуттю.
Сценографію художниці Оксани Шпакович побудовано з восьми дзеркальних конструкцій, які утворюють лабіринт відображень — простір, де кожна історія множиться й відлунює в іншій. Світлове рішення Євгена Петрова та музика композитора Миколи Хшановського формують атмосферу крихкої рівноваги між тишею і напругою, між очікуванням і пам’яттю.
