Ми звикли чути численні історії порятунку тварин, як небайдужі годують, лікують та шукають безпритульним собакам та котикам люблячих господарів. Однак, ця історія не може не вразити своєю байдужістю та жорстокістю. Волонтерка Тая розповіла журналістам Львівських новин про хлопця Олександра, який забирав додому котів, а після цього – викидав їх на вулицю. За пів року таких тваринок було дев’ять.
“ЗАРА, ДЕ ТИ? З цими думками живу вже з 11 грудня. Ніколи не думала, що, обираючи ім’я, я так зможу повпливати на долю! І навіть не могла уявити, що моя Зара стане символом того, що зоозахисники здатні на все заради своїх врятованих підопічних! Що Зара зможе перевиховати людину, перегорнути світосприйняття з ніг на голову та навернути на шлях істинний! Хоча в це мало віриться… Це правда чи гарно прихована брехня?” – розповідає Тая.
Історія Зари розпочалась ще у вересні. Тоді Тая підібрала її на одній із найнебезпечніших локацій для годівлі котів. Тому дала їй таке ім’я.
“Вона, як промінчик надії і життя, яке врятоване! Бо майже всі коти з цього місця були роздерті собаками! І залишати маленьку, ручну, домашню кицюню на цьому місці було б завідома свідомо її вбити. Як це й зробили її попередні власники”, – додала зоозахисниця.
За ці місяці Тая встигла її пролікувати, провакцинувати, простерилізувати, виробити закордонний паспорт та чипувати. Єдине, що залишалось – знайти киці люблячу родину.
“Оскільки, я вже “собаку з’їла” на прилаштуваннях, то в мене вимоги до майбутніх котобатьків практично такі, як на всиновлення дитини. Неоднорпзово чоловік сміявся з мене, мовляв, у такі умови краще мене прилаштуй”, – зазначає Тая.
“І тут почалось моє пекло. Прилаштувала Зару дуже привітному, спокійному, молодому хлопчині, Олександру Легіонову. На всі мої запитання знав відповіді, адекватно реагував на усі вимоги, привітно розпитував, що вона їсть, чим бавиться, чи здорова, чи не конфліктна. Бо має вдома вже одну волонтерську кицюню, яку також взяв у волонтерки, моєї тески – Таї!” – розповіла зоозахисниця.
Досягнувши згоди, волонтерка з полегшенням видихнула, оскільки віддала свою дівчинку в “дуже хороші ручки”. У свою чергу, Олександр розповідав, що дуже любить котиків і Зара житеме “в котячому раю”. Вручивши увесь пакет документів та “придане” (засоби обробки), Тая чекала від чоловіка інформацію про котика після приїзду у нову домівку. Зокрема, й про дані Олександра, аби зареєструвати його в мережі для отримання бонусів за гарну справу – удочеріння безпритульної тваринки.
На фото: Олександр Легіонов (прізвище несправжнє, чоловік вигадав його для волонтерів)
Утім це все виявилась гарно зіграна вистава.
“Вся його історія брехня. Була лише правда, що брав у волонтерки Таї кицю, і не одну (як мені сказав згодом), а вже дві. Окрім того мав вже 9 котів за пів року! Як би не моя ЗАРА, то не було б того пошуку і цього розслідування. Тепер я знаю, що маю крутих друзів і ми дістанемо будь-кого із-під землі заради своїх підопічних! За два дні мала на руках вже всю інформацію про Олександра! Справжнє прізвище, прописка, де служив, де працював. А наприкінці – і навіть різні пікантні історії з його життя! Ми його знайшли! Ми провели повчальну роботу і сподіваюсь це не намарно!” – поділилась Тая.
“Хоча, слухаючи його всі пояснення і роздуми, не можу досі повірити йому! Оскільки Олександр наполягає, що випускав котиків на теплотраси до підвалів, де їх годують! Але за ці дні пошуку, жодної з кицюнь не знайшли!” – додала волонтерка.
Чоловік випустив кішку на Левандівці, у районі, де забиті всі вікна, де двірники за ніч зняли усі 32 заламіновані оголошення, котрі Тая напередодні розклеїла у пошуках котика:
“Тепер розумію, що і двірники нічим не кращі за цього Олександра! В той час коли іде війна, коли навіть наші хлопці рятують тварин на Сході, то тут, на Заході, і без москаля достатньо садистів, маньяків та нелюдів, які не цінують чужої праці та життя! Одне врятоване ЖИТТЯ – це частина нашого! В них наша душа, любов, життя, недоспані ночі, недопроведений час із сім’єю, відсутність вихідних, де кожен день – це війна на виживання, пошук, харчів, ліків, лікарів, перетримок та люблячих родин”.
Тая додала, що вірити йому, чи ні – право кожного. Однак важко змиритись з тим, що можна так легко та безвідповідально випустити, забути котика і навіть не перевірити, чи він живий.
“Тепер Олександр по максимуму допомагає у пошуку випущених котиків. Шукає і вдень, і вночі, розклеює банери, наймає помічників і навіть почав годувати безхатьків! Але чи це з щирих мотивів чи це зі страху?
Я дуже хочу сподіватись, що ми його перевиховали і я знайду свою Зару, а дівчата своїх кицюнь … І що це буде повчально для всіх наступних таких “добродіїв” – БО НІЧОГО НА ЦІЙ ЗЕМЛІ НЕ ПРОХОДИТЬ БЕЗКАРНО!А я досі сподівають, що ЗАРА знайдеться і тоді сміло зможу йому повірити!” – підсумувала Тая.
Усіх небайдужих просимо відгукнутись та допомогти у пошуках котика Зари. Якщо матимете інформацію, то пишіть, будь ласка, волонтерці Таї у Фейсбуці або телефонуйте за номером (068) 500 – 21 – 75, також можна перейти за посиланням.
