18 квітня 2022 року до львівського залізничного вокзалу мчав потяг. Він запізнювався на кілька хвилин і проїхав вже після того, як у СТО, що розташована над самою залізничною колією на Клепарові, влучила ракета. Решту поїздів відразу після удару затримали вже на в’їзді до Львова.
Тоді росіяни вбили сімох людей, четверо з яких були працівниками СТО, та поранили ще 11. Кілька приміщень станції техобслуговування ракета зруйнувала вщент, у навколишніх будівлях повилітали вікна. Власник СТО Роман Стельмащук, коли приїхав на роботу, побачив руїни, вогонь і тіла. ZAXID.NET розпитав його, як майже через рік після трагедії він відбудовує бізнес і шукає ресурси, щоб зберегти станцію.
На станції, що на вул. Шевченка, 154, з 2010 року ремонтують автомобілі, продають запчастини та шини. Після 24 лютого 2022 року робота тут зупинилася лише на два дні. Роман Стельмащук був за кордоном, і коли дізнався про війну, одразу вирушив додому.
«З мене дивувалися, бо всі їхали, а я приїхав у Львів 26 лютого. Почув сирени, побачив, що відбувається на вокзалі. На СТО, хоч це був вихідний, було дуже багато біженців, машини у всіх перевантажені. Поки вони доїжджали сюди зі сходу, центру чи півдня країни, автомобілі ламалися», – пригадує Роман.
Власник СТО Роман Стельмащук (фото ZAXID.NET)
Працівники СТО ремонтували автомобілі засобами, які мали, оскільки постачальники не працювали. Згодом волонтери почали везти з-за кордону авто, які негайно потребували ремонту, бо за лічені дні мали бути на фронті. Були моменти, коли одночасно ремонтували по 5-6 автомобілів.
«Збирали, що могли зібрати»
18 квітня, приблизно о 8:30, Роман збирався на роботу. Йому зателефонували: «На СТО приліт ракети, все горить». Він вибіг з дому.
Ракета влучила на територію, де стояли автомобілі. Працівники СТО починали робочий день. Хтось під’їжджав і застав вибухи біля воріт станції.
Коли чоловік приїхав на місце, навколо все палало. Вже були пожежники, поліція, представники влади. Хтось тягнув шланг, гасив пожежу. Люди одразу знайшли тіла трьох хлопців, які загинули.
«Я бачив чиюсь ногу. Це як фільм жахів. Одного хлопця шукали довше: знайшли частини тіла серед руїн. Він був в самому епіцентрі вибуху, ракета вибухнула максимум за два метри біля нього. Фрагменти тіла знайшли на сусідніх територіях. Збирали, що могли зібрати», – каже Роман.
«Не знали, чи можемо врятувати одного з них. Наш клієнт, який виявився військовим, побачив його під брамою, завантажив в автомобіль й повіз в лікарню швидкої допомоги на Топольну. Якби ще чекали на швидку, то навіть не знаю… Лікарі дивувалися, хто його так зміг довезти. Військовий швидко виїхав з території під супроводом поліції, через 4-5 хвилин приїхав до лікарні. Чоловіка одночасно рятували шість бригад», – розповідає підприємець.
Інший хлопець з важкими пораненнями був дуже близько біля вибуху. Він переодягся, готувався до робочого дня, вийшов на подвір’я і побачив ракету, яка летить. Лише встиг впасти на землю й закрити голову руками, на нього почали сипатися уламки будови. Зараз з ним все добре, він продовжує працювати.
«Один з працівників, який тоді вижив, не працює. Після пережитого почав боятися тривог. Ми довго його не звільняли, чекали, можливо, йому вдасться повернутися, але він не зміг адаптуватися. Каже, що коли чує тривогу, то панікує, а вдома, в селі біля Жовкви, спокійніше», – говорить Роман.
СТО після обстрілу (фото Bihus.Info)
Постійні клієнти станції одразу прийшли на допомогу. Вони просили дані сімей загиблих, щоб допомогти фінансово, надсилали гроші й для СТО. Частина чоловіків вирішила вночі охороняти станцію від мародерів, оскільки на території не залишилося навіть огорожі.
«Вони приїхали, коли ми пішли на парастас, і залишилися на ніч охороняти СТО. У першу ніч навіть викликали ще раз пожежників, бо все тліло. До нас дуже чуйно поставилися», – каже Роман.
Деякі клієнти не наважувались заїхати на станцію, бо знали загиблих. Хтось приходив з лампадками й квітами.
Приміщення, яке відбудували повністю (фото ZAXID.NET)
«Працювали без вікон, але намагались зберегти робочі місця»
Після похоронів і дев’яти днів після них працівники СТО й далі виходили на роботу, але вже щоб розбирати руїни й згарище. Вони вивезли 29 тридцятикубових машин того, що колись було стінами, автомобілями й шинами. Львівський будівельний інститут провів експертизу і встановив, що будівля знищена на 79% і її треба демонтувати.
«А то все весна й літо, пилюка й сажа. Того приміщення, де ми зараз сидимо, не було. Тут взагалі нічого не було. У травні й червні ми розбирали все, а наприкінці липня почали відбудовуватися», – пригадує Роман.
На території СТО тривають будівельні роботи (фото ZAXID.NET)
На території СТО також згоріли 7 автомобілів, 36 зазнали пошкоджень. Згоріли нові шини, але пережили ракетний удар ті, які клієнти залишали на сезонне зберігання. Роман каже, що дехто обережно цікавився, чи потрібно купувати нову літню гуму й дивувався, що вона збереглась.
«Це величезні збитки. Ми в основному робили все своїми силами. Продали кілька авто. Моя донька теж продала автомобіль. Взагалі продавали все, що можна було, щоб зібрати максимальну суму. Допомогла фінансово міська рада – виділили 1 млн 300 тис. грн», – розповідає Роман.
СТО після ракетного удару почала ремонтувати авто у будівлі, де збереглося обладнання, але не було вікон і дверей. Зароблене працівники ділили між собою. Чоловік наголошує, що йому важливо було зберегти робочі місця, тому станцію ущільнили, переставили підіймачі. Було не так зручно для працівників і клієнтів, але це була можливість працювати й пережити кризу.
«Швидко зводили будівлі, готувалися до осені. Я хотів втримати людей. Обіцяв працівникам всіма силами відбудувати, обіцяв гарні робочі місця. Звичайно, не через тиждень, місяць, півроку, а на перспективу. Два бокси могли функціонувати. Я грошей собі взагалі не брав», – говорить Роман.
На відновлення бізнесу не вистачає грошей (фото ZAXID.NET)
«Чомусь нас не враховують у державних програмах»
За словами чоловіка, зараз у нього вичерпані особисті ресурси, на СТО не вистачає обігових коштів. Підприємець намагався отримати державні кредити, за які потрібно внести приміщення під заставу, але будівель, які звели на місці ракетного удару, не хочуть приймати.
«Ми зверталися до ЛОДА і ще чекаємо відповіді. Можливо, вони підуть нам на зустріч. Подаємось на гранти, але поки безрезультатно. Шукаємо способи, щоб завершити все. Це дуже важко. Я не хочу зупиняти СТО, шукаємо допомогу. Річ у тому, що за грантами й державними програмами дуже багато допомоги йде для релокованого бізнесу. Але ми у Львівській області були тут одні такі, хто постраждав від обстрілів. Чомусь нас не враховують у цих програмах», – говорить підприємець.
За словами Романа, сьогодні СТО працює на 70% від того, як було до війни, проте не в таких умовах, які були раніше. Зараз на станції до приміщення, де запускатимуть ремонтну частину, вставляють вікна, зробили дах. Туди потрібне дороге обладнання. Підприємець говорить, що якби все вдалось, то з’явилися б 7-8 додаткових робочих місць.
СТО з травня 2022 року знову приймає клієнтів (фото ZAXID.NET)
Коли лунає повітряна тривога працівники йдуть в укриття, яке неподалік від СТО. Туди спускаються й люди з сусідніх підприємств, місцеві мешканці. Роман каже, що ризикувати не можна, ба більше – після пережитого і всіх наслідків.
Чоловік дивиться на велику карту України, яка висить на стіні його кабінету.
«Я точно знав, що відновлюватиму все. Навіть не було думки, що можна припинити. Не можна падати духом, бо все одно Україна є і буде. Нас ніхто не залякає навіть тривогами й ракетними ударами. Треба працювати. Україна була й буде у такому вигляді, як на цій карті», – переконаний Роман.
