Моєму коханому чоловікові
Бондарчуку Сергію Михайловичу,
Герою України,
Герою Небесної Сотні, присвячую
Небесна Сотня з Богом у раю.
І в ній мій милий, рідний і коханий.
– Мені як пережити смерть твою?
Тебе любити я не перестану.
Люблю тебе й любитиму завжди.
Кохання наше снайпер не зруйнує.
І серце каже: «Жди, з Майдану жди!»
Кохання щире у душі панує.
Не чує серце доказів і слів.
Змиритися зі смертю я не хочу.
Не можу висновкам повірить лікарів.
Від сліз не висихають мої очі.
Ти із загоном вже на небесах,
В Небесній Сотні. Поряд побратими.
Проллються сльози – вранішня роса.
Кохання наше, любий, берегтиму.
Тебе, коханий, не забуду я.
Поцілив снайпер – а живе кохання.
Без тебе стала пусткою земля.
Умиюсь знову я сльозами зрання.
Моя ти половинко, любий мій!
Як жить без тебе, миленький, не знаю.
Незатишно на цій землі самій
Без тебе і твого: «Кохаю!»
Ти дивишся на мене із небес.
А я тебе шукаю між зірками.
За що мені важкий вдовиний хрест?
Я ж із Майдану так тебе чекаю.
Ти мій Герою, радосте моя,
Моя любове щира, незрадлива,
Твої вже, милий, рани не болять?
І сльози знову, як весняна злива.
Для мене, мій коханий, ти живий.
З тобою в серці житиму я, любий.
Хоч служать у церквах за упокій,
Тебе з Майдану я чекати буду.
Джерело: Форпост з посиланням на фейсбук-сторінку Тетяни Бондарчук.
