Свірзький замок на Львівщині вперше за 50 років відкрили для відвідувачів

20 жовтня Свірзький замок у Львівській області відкрили для туристів вперше за близько 50 років.

Там відбувається виставка, присвячена історії пам’ятки. Відвідувачам представили картини, фотографії та інсталяції, повідомляє Твоє Місто.

До цього часу туристам можна було оглянути замок тільки зовні – приміщення були в аварійному стані і потребували ремонту та реставрації.

«Насправді, замок ніколи не був відкритий для відвідувачів. До 1939-го року тут проживали власники замку, а в радянський час тут відкрили школу трактористів, яка проіснувала недовго. Згодом у замку вирішили зробити готель для архітекторів, втім його так і не відкрили», – розповідає проектна директорка громадської спілки «Культурний центр замок Свірж» Анастасія Камалдінова.

На перший етап відновлення Свірзького замку Український культурний Фонд виділив 500 000 гривень. У самому замку та на території довкола нього планують зробити соціальний та мистецький простір із розважальними, просвітніми та культурними закладами. Програму плану реконструкції та подальшого використання замку організатори представлять вже в листопаді.

Замок відкрили виставкою «Замок Свірж. Генеза. Не всі історії замку». В перший день його відвідали більше сотні людей, серед яких більшість – дитячі екскурсійні групи.

Замок відкритий для відвідувачів із четверга до неділі, з 11 до 17-ї години. Відвідувати замок можна тільки екскурсійними групами. Організатори кажуть, що взимку графік відвідування, можливо, зміниться через відсутність опалення в замку та нестачу персоналу для догляду за ним. Однак із весни в замку знову планують розпочати активну діяльність і залучити меценатів та грантодавців.

*Огляд виставки можливий тільки при екскурсійному супроводі. Групи приймаються та формуються за записом по тел. +38 (096) 7218868

Довідка

Свірзький замок розташований у Перемишлянському районі Львівської області. Вперше згадується у 1484 році. На той час замок належав роду Свірзьких. Був суттєво перебудований за Олександра Цетнера у першій половині 17 століття і належав його нащадкам до XIX століття.