Сергій Пивовар став переселенцем вже вдруге і евакуював своє підприємство “Солодкі уяви” з Покровська до Львова. Свої побували в кондитерському цеху у Львові й поспілкувалися з Сергієм про релокацію бізнесу, роботу під час війни і те, що відрізняє їх від інших підприємств.
Почати все з нуля
Ми зустрічаємось з Сергієм в кондитерському цеху його підприємства “Солодкі уяви”, у промисловому районі Львова. Чоловік пояснює, що сьогодні в них немає замовлень, тож він може приділити час і поспілкуватися. Простір, в якому ми знаходимось, Сергій орендує з початку літа, але працювати підприємство почало нещодавно. Орендоване приміщення мало відповідати харчовим нормам — знайти таке, як зазначає чоловік, було доволі складно. Перші місяці пішли на перевезення обладнання, прибирання і облаштування простору.
Приміщення підприємства у Львові. Фото: Свої
Починати все з нуля Сергієві доводиться не вперше, адже спочатку його підприємство функціонувало в Донецьку. Там він займався дистрибуцією кондитерських виробів, а вже після переїзду до Покровська у 2014 році облаштував виробництво “Справжня пекарня”.
Продукція підприємства. Фото: Свої
Асортимент був доволі “приземленим”, як каже Сергій: різні види печива, тістечка, мафіни, торти “Медівник” і “Наполеон”, ріжки з білковим наповнювачем, вафлі, сметанники. Після релокації бізнесу збереглися лише чотири позиції: печиво “Американо” двох видів, мафіни і бельгійські вафлі. Втім, потужності планують відновлювати.
Технопарків для підприємців бракує
Підприємство вирішили вивезти саме до Львова за державною програмою релокації. Сергієві мали компенсувати частину коштів за перевезення обладнання, але перевізник, за його словами, не захотів повертати гроші. Перевезення обійшлося в 50 тисяч гривень. Втім, підприємство все одно отримало допомогу від державної адміністрації — за її рахунок покрили оренду приміщення.
Підприємство “Солодкі уяви”. Фото: Свої
Підприємство “Солодкі уяви”. Фото: Свої
Хоча Сергій звертає увагу на те, що є велика проблема з приміщеннями для програми релокації. За словами чоловіка, їм пропонували занедбані приміщення, які вимагали великих фінансових вкладень.
“Так, це приміщення не є досконалим, але нам все одно дуже пощастило знайти його. Хоча технопарків для підприємців дійсно бракує”, —зазначає чоловік.
Сергій за роботою. Фото: Свої
Зараз у штаті підприємства лише троє людей — Сергій, його помічник Ігор і переселенка з Херсону, яка погодилась допомогти. Розширити команду хочуть до 10 людей, а особливо потребують технолога. Але зараз основна проблема полягає не в цьому.
“Головне — щоб було кому це продавати. У нас поки що не так багато замовлень, так що питання набору людей не є таким критичним”, —пояснює Сергій.
Останнє замовлення, яке виконали на підприємстві — 150 кілограмів мафінів для гуртовика. Саме ці шоколадні мафіни Сергій дає спробувати. Підприємця не лякає висока конкуренція у Львові, адже він знає, що відрізняє “Солодкі уяви” від інших подібних компаній: “Ми не робимо щось тільки, аби продати якомога більше і швидше. Ми дуже прискіпливо ставимось до якості нашої продукції. До речі, у Покровську конкуренція в нас була ще вища, але ми змогли виграти ринок. Сподіваюся, що і тут так буде”.
Маю довести справу до кінця
У цей час до цеху заходить бізнес-партнер Сергія Ігор. Він пропонує спробувати їхню нову позицію, якої ще немає в продажу — цукерки чорного кольору, які на вигляд нагадують мармелад. Виявляється, що це цукерки з темного пива, які мають назву “Кокс” — на честь вугілля.
“Ми вже комунікуємо з місцевими барами щодо продажу цих цукерок в їхніх закладах”
Виготовляють такі цукерки з крафтового українського пива, яке замовляють в барі “Човен”. Ігор і Сергій сподіваються, що їхній винахід оцінять і вони зможуть розпочати співпрацю із закладами, але замовити такі цукерки можна вже зараз, зателефонувавши до Сергія за номером: +38 (050) 545-03-50.
Підприємство “Солодкі уяви”. Фото: Свої
У цей час питаю, чому він взагалі не покинув цю справу після того, як вже декілька разів був вимушений починати все з нуля.
“Чесно кажучи, у мене вже стільки було думок покинути все це, продати обладнання. Я вже трохи втомився… Не знаю, чому не покинув. Мабуть, я впертий — маю довести цю справу до кінця. Я дуже хочу, щоб кожен день в мене був забитий роботою. До кінця зими нам потрібно вийти на минулі потужності”, — коментує Сергій.
Неочікувано чоловік каже, що зараз вони будуть готувати мафіни. Схоже, що Ігоря це теж здивувало: “А для чого робити їх сьогодні?”.
Сергій відповідає: “Якщо хочеш менше працювати завтра, зроби щось сьогодні”.
