Ми перелетіли через весь національний парк «Сколівські Бескиди» на повітряній кулі. Хочете поглянути, як виглядає гора Параска з неба? Чи бігають ще по Бескидах косулі і де рубають ліс? Тоді полетіли!
Джерело: rdzs.org.
Місце старту, дорога до села Росохач
Ось і вирубка, схожа на дірку в зубі 🙁
Вершина гори Параска з повіряної кулі. Вітер здіймає хуртовину і, заодно, несе нашу кулю вперед
Ось коротке відео як ми перелітаємо вершину гори Параска на повітряній кулі:
Це ми там на кулі над горою Параска! Фото Богдан Гоцуляк, який тоді якраз ночував в наметі на хребті
Нам не лише вдалося перелетіти кулею всі Сколівські Бескиди, а й пройти точнісінько над їх перлиною – горою Параска. Ми кілька тижнів чекали ідеальної погоди і от нарешті! Ранкове сонце, мороз, засніжені схили та повна куля теплого повітря – все що потрібно для щастя повітроплавця.
Ми стартанули від села Росохач, що коло Тисовця, а приземлилися з іншої сторони Бескидів, біля села Корчин. Таким чином, ми перетнули всі Сколівські Бескиди на повітряній кулі.
Старт від ще сонного села Росохач
Росохацькі полонини – чудове лайтове місце для прогулянки!
Гора Перекоп. Поруч ще є затишна хатинка в урочищі Плішка
Гора Параска з повітряної кулі!
Хребет гори Параска з повітряної кулі!
Цей хребет ми щойно перелетіли. Вид з точки приземлення коло села Корчин
У Львові снігу катьма, а в Карпатах навіть трактори дороги розчищають! От ця почищена сільська дорога і виявилася єдиним придатним місцем для старту. Було слизько, зате рівно. Наша злагоджена команда зібрала кулю за двадц’ять хвилин! Після цього ми швиденько чкурнули у небо, так нікого і не зупинивши 🙂
Традиційне поклоніння ранковому Хот-Богу на заправці ОККО в Сколе
Старт прямо з автомобільної дороги з курорту Орявчик до села Росохач
Дістаємо корзину і оболонку. Швиденько, поки ніхто не надїхав, будемо це все складати докупи
Це корзина, в якій ми летітимемо. Ваня показує на пальники, звідки йтиме тепле повітря
Так виглядає оболонка повітряної кулі в здутому вигляді
П’ять хвилин роботи і оболонка з’єднана з корзиною. Прогріваємо кулю перед польотом
Пакуємося всі у корзину
І полетіли!
Це неймовірні відчуття: дивитися зверху на стежки, де, внизу, ти пізнав стільки щастя. Наче летиш у Рай і Бог тобі прокручує найщасливіші місця життя. Перед очима пропливають Горби де я колись блукав, шлякував, мок, мерз і тєгнув ровер. А потім спав з ним в обнімку…
Вперше в житті я зустрів схід сонця на повітряній кулі
Наша команда підтримки залишилася внизу, а ми стрімко набираємо висоту
Вид з повітряної кулі в сторону курорту Орявчик
Вид на село Росохач
Летимо на Росохацькі полонини
На вершині Росохацьких полонин є капличка і безмежні розсипи чорниці!
По цим полонинам я колись катався на велосипеді. А зараз ми їх беззвучно перелітаємо повітрям
Вид в сторону села Зубриця і навколишніх найдрімучіших Бескидів
От ми і перелетіли Росохацькі полонини
Гора з дивною назвою “Стара Щебела“. Тут колись успішно висадився десант УПА!
Колись вона була недоступною для туристів взагалі. А зараз до гори проклали лісовозну дорогу
Складність Бескидів в отих во горбах і складках. Між ними дуже важко йти і легко заблукати. Та й ЖПС там не дуже то й тєгне
Гора Перекоп
З повітряної кулі дуже добре видно, де і скільки вирубують наші Карпати
Вид на село Коростів
Всі менші вершини вже позаду. То ж ми впевнено тримаємо курс на гору Параска!
Ось які тут були краєвидиди:
Нас летіло четверо. Микола – капітан, Vergaz, Ваня Акімов та автор статті. Для Вані і Влада це було перше Revo випите на такій висоті. Вони раділи як діти, та знімали все навколо. А ми з Миколою просто кайфували від красивого польоту.
Політ на кулі для бувалих руферів не страшний!
У Влада страху висоти немає в принципі.
Я хоч і перелетів усі Карпати на повітряній кулі, але все рівно тримаюся за корзину обома руками 🙂
Це Рево сьогодні перелетіло всі Бескиди, всередині нас 🙂
Еххх, далеко до магазину 🙂
А може додати газку і ми раз – і вже там? 😉
Тримаю курс на найближче АТБ
Літати над горами складніше ніж по рівнині, бо гірська місцевість закручує повітряні потоки. Тебе може розвернути, кинути вниз чи понести назад, звідки ти щойно прилетів.
Микола був до цього готовий. Тільки но ми пройшли гору Параска, як наша куля «кулею» полетіла вниз. Пілот ввімкнув обидва пальники на повну потужність і за кілька хвилин ми знову були в безпеці, в небі!
Гора Параска з повітряної кулі
Тінь від кулі на вирубці в Карпатах
Троха додам різних ракурсів гори. Хто який любить
Тут я колись ночував
Пологий південний схил Параски
Там вдалині видно гору Корчанка
А ось вже і вершина
Хрест на вершині гори Параска
За вершиною гори Параски є стрімкий схил. Там нас стрімко потягнуло вниз
То ж ми майже приземлилися. Але перегар від щойновипитого Рево наповнював кулю теплим повітрям не гірше за спалений газ
То ж ми успішно витягнули на рівнину
І тут ми побачили як налякані косулі кудись від нас втікають 🙂
Знайти місце для приземлення повітряної кулі це ще та задача. Воно повинно бути рівне і, бажано, щоб туди могла під’їхати машина . Під нами є велика широка річка Стрий. Але сідати взимку у крижану воду то не варіант.
Тому ми, спочатку, перелетіли на лівий берег, почекали поки нас підхопить відбитий від горбів потік повітря і, з філігранною точністю, приземлилися прямісінько на дорогу! Далі Микола вистрибнув з кулі і сказав нам «па-па». Я жартую. Він взяв і руками перетягнув цю махіну на широке поле, де можна нормально скласти кулю назад в машину.
Річка Стрий
Цвинтар як місце для посадки нам не підходить. Люди не зрозуміють 🙂
“Чекаємо” вітру до місця для посадки. На горизонті г. Параска
Звідти ми щойно прилетіли
Наша висота зараз низька, відповідно тінь від кулі є велика
Тут річка Стрий довга і пряма. Наче це інопланетяни штучний канал викопали
Брід через річку Стрий
На жаль, селяни сміття вивозять прямо на берег річки
Точка приземлення
Далі нас, разом з кулею, Микола переніс на сусідню галявину
За що ми йому помогли скласти кулю 🙂
Кінець мандрівки, тобто до наступних пригод!
Ось як Микола сам ніс величезну повітряну кулю, ще й з трьома пасажирами на борту:
Це були лише п’ять годин, але вони залишаться з нами на все життя! Ми прокинулися о четвертій ранку. Далі добирання в Карпати, півтора години польоту і о десятій ранку ми, переповнені враженнями та емоціями, вже їхали назад у Львів.
Наша дружня команда яка організувала цю мандрівку. Окрема подяку Юрію Штуці на Петру Рибці за допомогу!
Наверху ми щойно побували. А ось як виглядає та ж вершина гори Параски, але вже очима пішохідного туриста.
