Перед кожною загальноміською церемонією прощання на площі Ринок у Львові оновлюють спеціальні стенди пам’яті з фотографіями полеглих воїнів. Організацією цього процесу займаються співробітники міського управління внутрішньої політики — вони замовляють квіткові композиції, забезпечують участь почесної варти та стежать за координацією всієї траурної процесії.
Про особливості проведення таких церемоній розповів заступник начальника управління внутрішньої політики Роман Харівський в інтервʼю Суспільному, пише Суспільне.
**Чотири стенди пам’яті**
За словами посадовця, на площі Ринок встановлено чотири інформаційні стенди, призначені для розміщення даних про загиблих захисників. Оскільки одночасно в місті рідко проводять більше чотирьох прощань, вільні стенди заповнюють патріотичними гаслами.
“За ці роки попадалося багато знайомих, друзів, які у Львові проживали чи вчилися. Важко перенести, бо, в основному, коли дивишся на ті стенди, там дуже молоді люди, які хотіли жити, творити, і важко дивитись, коли життя закінчується. Для мене стенд — коли я там зранку приходжу і міняю, я розумію, що це закінчився всесвіт”, — ділиться Роман Харівський.
Кожного разу, коли стенди оновлюють, поруч зупиняються перехожі — читають написи, вдивляються в обличчя на фотографіях. Дехто кладе квіти чи молиться, а деякі намагаються дізнатися, чи немає серед загиблих когось із знайомих або близьких.
**Підготовка напередодні**
Основна організаційна робота розгортається за добу до церемонії поховання. Уже з обіду попереднього дня узгоджуються всі деталі — від замовлення квітів до координації з військовими підрозділами.
“Починаючи з 13:00 і до вечора повністю все узгоджуємо… Зараз я йду заберу квіти для похорону, пізніше після того зустрічаю військову почесну варту, оркестр, проговорюю з ними весь церемоніал, щоб кожен розумів своє завдання”, — розповідає Харівський.
Для водіїв автобусів, які перевозять учасників церемонії, виготовляють спеціальні позначки з маршрутами. Адже в Гарнізонному храмі часто одночасно прощаються з кількома військовими, після чого траурні кортежі вирушають у різних напрямках — до Поля почесних поховань, на Ряснянський цвинтар або навіть до Дубна на Рівненщині.
**Найважчі моменти церемоніалу**
Роман Харівський зізнається, що жоден етап проведення похорону не дається легко. Особливо важко присутнім у моргу разом із родиною загиблого, під час служби в церкві та на цвинтарі.
“Мені ще дуже важко, коли я бачу дітей… ти розумієш, що життя їхнього батька обірвалось. Є моменти, коли діти ще дуже маленькі, не розуміють, що сталось в даний момент”, — розповідає він.
Маючи музичну освіту, чоловік особливо гостро сприймає траурну музику оркестру, розуміючи глибокий сенс кожної мелодії, яка звучить під час похоронного церемоніалу.
Попри емоційну складність роботи, Роман Харівський вважає, що кожна людина в тилу має докладати максимум зусиль для підтримки армії та родин загиблих. Саме можливість допомогти сім’ям у найважчі моменти їхнього життя та гідно організувати прощання з військовим є для нього головною мотивацією.
