Як стало відомо «Ділу» із публікацій у тогочасній австрійській пресі, робота тут кипіла не тільки вдень, але й вночі, при чому в темну пору доби – не на будівельному майданчику, а в підсобці сторожа, де довго не згасало світло лампи та вився з комина дим від пічки.
Дивний сторож, який не спав уночі, називався Владислав Малик і вважався іноземцем, оскільки приїхав до Львова із тієї частини Польщі, яка була під Російською імперією – із так званого Польського королівства. У галицьких містах, де влада була зосереджена в руках переважно польських аристократів, такі «російські» поляки часто навідувалися до своїх одноплемінників, а причиною приїзду нерідко був шлейф кримінального переслідування, що тягнувся за ними на рідних теренах.
«Працівники на будівництві звернули увагу на те, що Малик завжди ретельно закриває свій барак, а вночі довго сидить в ньому. Були й такі, що вирішили дізнатися, що у Малика таке є в тому бараку і що він там робить. Один із робітників, скориставшись відсутністю Малика, зайшов до бараку. Тут він зробив дивовижне відкриття, про яке негайно повідомив поліцію», – описувала історію несподіваної знахідки тогочасна газета Kuryer Lwowski.
Біля невеличкої пічки, яку сторож використовував не тільки для обігріву свого тимчасового пристанища, поліцейські побачили свіжі плями від розпеченого металу – олова, свинцю та цинку. Поруч лежали дві використані гіпсові форми з відбитками п’ятикоронових монет – найбільш поширених серед підробок того часу в Австро-Угорській імперії.
«Також була виявлена службова книжка на ім’я Малишина, що доводить, що «виробник» вів свій бізнес під різними фірмами…» – писав з цього приводу краківський тижневик Nowości Illustrowane, опублікувавши фото підпільної майстерні фальшивомонетника.
Поліція повідомила пресі, що знайдене обладнання було дуже примітивним, тому підробки Малика, очевидно,були дуже неякісними. Але селянам, які приїжджали до міста на ринок, і такі монети тоді вдавалося збувати як ходові. Треба зауважити, що 5 австрійських корон у той час мали приблизно таку ж купівельну спроможність як теперішні 500 гривень.
«Поліція, повідомлена про знахідку, негайно розпочала пошуки Малика, але йому вдалося заздалегідь втекти. В руках влади залишився лише примітивний монетний двір цього мандрівного «виробника» фальшивих грошей, що представлено на нашій ілюстрації», – повідомляв тижневик Nowości Illustrowane.
До кінця 1912 року на місці не гастролював фальшивомонетник з’явилися новобудови. Зокрема, було споруджено прибутковий будинок Фейвела Френкеля, який після Першої світової війни придбала Каса хворих і облаштувала лікарню та аптеку. Нині тут розташоване поліклінічне відділення КНП «4-а міська клінічна лікарня міста Львова. Поруч виросли два житлових будинки, в одному з яких у довоєнний час мешкав польський театральний режисер Ервін Аксер, а в 1986-2000 роках – український композитор Ігор Білозір.
