У Львові відбулася зустріч з литовською архітекторкою, присвячена впливу забудови на суспільну поведінку, причинам, через які радянське минуле й досі формує обличчя українських міст, та способам трансформації звичного простору заради суспільних змін.
Гостя розповіла про власний досвід реалізації литовських проєктів, які не просто змінюють вигляд міст, а й формують інше ставлення мешканців до свого середовища. Розмова торкнулася того, як історичні події, політичні системи та суспільні цінності втілюються в архітектурі, організації вулиць і навіть у звичних міських ритуалах, пише ЛМР.
Одним із прикладів стала реконструкція вулиці Науґардуко у Вільнюсі. Розроблений архітекторкою концепт вуличного парку-ринку започаткував масштабну трансформацію підходів до планування міста: колишні радянські автомагістралі почали перетворюватися на затишні й живі громадські простори.
Ще один кейс — переосмислення типового радянського дитсадка Pelėdžiukas. Нові архітектурні рішення дозволили змінити не лише зовнішній вигляд будівлі, а й саму концепцію освітнього простору. Згодом цей досвід став поштовхом для оновлення навчальних закладів у Литві та ліг в основу освітніх програм у Львові й Таллінні.
«Архітектура — це насамперед дія. За 20 років роботи архітекторкою та власного досвіду життя в середовищі радянського модернізму я зрозуміла, наскільки сильно архітектура впливає на наші відчуття, поведінку та взаємодію з простором. Важливо не лише те, як виглядають будівлі та міста, а й те, як ми почуваємося в цьому середовищі та що можемо в ньому змінювати», — зазначила Гілма Теодора Гіліте, литовська архітекторка, дослідниця та співзасновниця бюро DO Architects.
Окрему частину лекції присвятили роботі зі спадщиною радянської окупації. Архітекторка представила проєкти відновлення історичних споруд, які десятиліттями використовувалися не за призначенням. Серед них — барокова церква та монастир у Вільнюсі, що протягом 80 років слугували в’язницею.
Йшлося також про ревіталізацію колишніх промислових зон, зокрема фабрики Lelija, яку перетворюють на технологічно-культурний хаб. Подібні проєкти показують, як занедбані або закриті для громади території можуть відродитися та стати частиною живого міського організму.
За словами архітекторки, зміни не обов’язково мають бути масштабними. Відновлення зелених зон, створення невеликих громадських куточків чи адаптація старих будівель до нових потреб також здатні вплинути на сприйняття міста його мешканцями.
Центральною темою зустрічі стала відповідальність жителів за простір, у якому вони живуть, адже переосмислення міського середовища починається зі здатності бачити проблеми та знаходити шляхи їх вирішення.
Лекцію організувала Харківська школа архітектури.
«Сьогодні ми говоримо про виклики, які наші міста успадкували від радянського минулого, та про те, як працювати з цією складною спадщиною. Зокрема, як “зшивати” розірвані міські простори, відновлювати зв’язки між ними та створювати нові зв’язки між людьми. Для нас важливо переймати досвід інших країн, переосмислювати власний і шукати нові підходи до розвитку міського середовища», — пояснила Ірина Мацевко, ректорка Харківської школи архітектури.
**Довідково**
Гілма Теодора Гіліте — литовська архітекторка, дослідниця та співзасновниця архітектурної студії DO ARCHITECTS у Вільнюсі. Фокусується на людиноцентричній архітектурі, деколонізації міського простору та переосмисленні історичної спадщини.
У 2022 році заснувала громадську організацію REBUILD the WONDERFUL, яка працює над розвитком міського середовища та формуванням відчуття приналежності до міста через архітектуру і дизайн. Вісім разів номінувалася на премію Європейського Союзу в галузі сучасної архітектури імені Міса ван дер Рое.
