Його серце билося з частотою 240 ударів за хвилину при нормі 60-80
33-річний мешканець Перемишлянського району Львівщини ішов засніженою польовою дорогою 6 км, останні 3 км вже з аритмією. Поруч нікого не було. Він з останніх сил добрався до сільської хати друга, звідки йому викликали «швидку», передає zaxid.net.
У Львівському обласному кардіологічному центрі чоловіка прооперували 20 грудня, а у суботу, 22 грудня, він вже поїхав додому. Кардіохірурги кажуть, що народився у сорочці.
«Я ішов пішки з села дружини до свого. Між ними відстань – 6 км. Жодна машина, фіра не їхали. На половині шляху відчув, що моє серце просто вистрибує з грудей, здавалося, що я зараз втрачу свідомість і помру тут у полі, бо нікого поруч не було. Аби не втратити свідомість, я їв сніг і якось добрався до хати друга, який і викликав мені «швидку», – розповів ZAXID.NET 33-річний Ігор К.
У Бібрській районній лікарні чоловікові надали першу допомогу і відразу скерували до Львова в кардіоцентр. Тут пацієнта обстежили і виявили у нього вроджену ваду серця – синдром WPW (Вольфа — Паркісона — Вайта). Іншими словами, у чоловіка окрім основного провідного шляху імпульсів серця, був і додатковий. Саме він і був причиною раптових аритмій, при яких серце скорочувалося з частотою 200-240 ударів за хвилину і більше при нормі 60-80 ударів.
Ігор знав, що має вроджену ваду серця, але лікарі сказали йому, що до 30 років воно його не турбуватиме.
«Аритмії виникали, коли важко фізично працював або коли понервувався, але тривали недовго – одну-дві хвилини і самі проходили. А останній раз не вчухали надто довго», – каже Ігор.
Кардіохірурги кажуть, що чоловік народився у сорочці, адже така аритмія могла призвести до раптової смерті. З діагнозом «раптова смерть» у нас нерідко помирають діти на уроках фізкультури, гравці на футбольному полі й пересічні громадяни на вулиці чи вдома. Причиною близько 50% раптових смертей є саме така вроджена патологія. Утім, за словами завідувача відділення електрофізіологічних досліджень серця з рентген-операційною Львівського обласного кардіоцентру Остапа Герети, у Львові вже давно успішно оперують пацієнтів з такими вадами й надалі вони живуть нормальним життям.
«У розвинених країнах Європи і світу дорослим діагноз – синдром WPW – не ставлять, бо цю вроджену патологію виявляють й усувають у дитинстві й надалі пацієнти живуть нормальним життям. Наші громадяни проходять обстеження не для того, щоб знати про свій стан здоров’я, а до лікаря йдуть лише тоді, коли вже хвороби заважають жити. І багато людей передчасно йде з життя, хоч мали всі шанси жити», – каже Остап Герета.
Операції при таких патологіях проводять під місцевим знечуленням. Вона триває менше години. До серця, за словами Остапа Герети, добираються зазвичай через стегнову вену чи артерію на нозі, в яку вводять спеціальний діагностичний катетер із багатьма давачами. Інформацію, яка надходить від них на комп’ютер, аналізує спеціальне програмне забезпечення, що дозволяє визначити проблемну ділянку.
«Спершу ми чітко, до міліметра, визначємо, де в серці пацієнта є додатковий провідний шлях. У нашого пацієнта він був у лівому передсерді. Тоді у проблемну ділянку доставляємо лікувальний (абляційний) електрод, яким блокуємо патологічний провідний шлях. Тоді імпульси йдуть головною провідною системою і серце пацієнта б’ється ритмічно, він назавжди забуває про серцеві напади. Ефективність цього методу лікування синдрому WPW становить 95-98%», – каже Остап Герета.
У кардіохірургів Центру є великий досвід проведення таких операцій. Вони вже понад п’ять років успішно оперують мешканців не лише Львівської області, а й з інших областей Західної України. Тому кардіохірурги радять усім, у кого виникають тахікардії, аритмії вчасно проходити обстеження і лікування. І не чекати, поки стане геть зле і до лікарні пацієнта доставить «швидка».
«Найнебезпечнішим при такій патології є розвиток фібриляції або тріпотіння шлуночків. Такі хворі часто непритомніють, у них знижується тиск і без допомоги кардіологів їм із такого стану не вибратися. У них існує високий ризик виникнення раптової смерті. Особливо він високий у разі розвитку фібриляції передсердь, коли частота серцевих скорочень сягає 300-400 ударів за хвилину», – каже Остап Герета.
