п`ятниця, 29 березня

Львівські батяри: А хто Львова не шанує, най нас в дупу поцілює

“Найяскравішим представником людської фауни Львова є дитя вулиці, знане в цілому цивілізованому й нецивілізованому світі під мадярською назвою “батяр”, — описував довоєнний Львів письменник Юзеф Вітлін.

У середині XIX ст. до цісарсько-королівського міста Львова з”їжджалися урядники з усієї багатонаціональної Австрійської імперії. Якийсь поліцай-угорець, коли наздоганяв хуліганів, кричав:

Батяр!

Угорською — це волоцюга, хуліган, розпусник. Слово швидко вкорінилося в польсько-українсько-єврейській тримовності тодішніх львів”ян.

Львівські батяри:

Найвідомішим львівським батярем початку минулого століття вважають Юзефа Мариновського. Була навіть ціла “Балада про Йозька Мариноського”. Оспівувала, як він дезертирував із війська заради того, щоб випити пива у своєму улюбленому шинку “Під Цапком” на вул. Городоцькій. 25-річний батяр помер 1908-го у “бриґідках” — в”язниці, що розташувалася у колишніх келіях монастиря Святої Бриґіти.

Львівський пролетаріат заселяв переважно передмістя — Замарстинів, Кульпарків, Байки. “На Клепарові аж гуло від типів, які з неабияким задоволенням псували побачення закоханим парам, лякали шанованого громадянина, насміхалися над поліцією, — згадував письменник Лев Кальтенберґ.

— Якщо ж не було інших розваг, співали про власника крамниці, якого не любили. Ці вечірні серенади завжди виконувалися до сліз лірично та неймовірно фальшиво, часто завершувалися бійкою. Це власне й був апогей життєвої програми батяра, який іще раз свідчив про його вправність, мужність і дітвацтво”.

Львівські батяри:

Серцем батярства був Личаків — східна околиця міста. Місцеві вважали себе чи не за окрему від львів”ян расу — вищу. Жителям середмістя ввечері ліпше було не потрапляти в тутешні краї. У ліпшому разі все обійшлося би підбитим оком і відібраним гаманцем.

Але “загальнольвівський” патріотизм батяри теж мали. Бо ж серед них народилося:

А хто Львова не шануї,

Най нас в дупу поцілюї.

Найзухваліших личаківських шибайголів величали “королями”. Першим відомим був муляр Куба Пельц. Середнього зросту, дрібної статури, спокійної вдачі. Та ледь хильнувши, ставав іншою людиною: кричав, як поранений лев, і трощив усе, що трапляло під руку. Найбільший подвиг учинив 1848-го. Тоді, після забави в корчмі “Бабський корінь”, повкидав до криниці вниз головою дев”ятьох несимпатичних йому жовнірів.

Утім, львівський батяр не конче мусив бути з міських низів. “Батяри народжувалися також у палацах патриціїв, а іноді й у шляхетських дворах, — писав Юзеф Вітлін. — Не один із них пізніше засідав у віденському парламенті чи ходив у професорських шатах, бренькаючи ректорським ланцюжком замість кайданів”.

Вільний час батяри просиджували в шинках. Завдяки баладам легендарними стали заклади Бомбаха та Ціммермана. Теофіл Берлінський і Томаш Івановський із Личакова любили посеред забави в шинку починати бійку. Лупили кулаками на всі боки, та щойно у побоїще вливалися всі присутні, чемно вклонялися один одному і йшли геть.

Польський сенатор міжвоєнних років Миколай Бачинський, родом зі Львова, любив переповідати таку історію. Якось до шинку Бомбаха забіг гурт студентів — бажали поповнити свої знання місцевого фольклору. Найзухваліший одразу вмостився коло жінки, яка сиділа біля шинквасу. І скомандував шинкареві:

— Два великі пива! Для панянки і для мене!

Та не встигли перед ним з”явитися кухлі, як поруч виріс здоровань із гальбою-кухлем із дутого чеського скла.

— Та ти муїй кубіті пиву ставиш!

За мить його гальба приземлилася на голові в студента.

— Скло луснуло, ніби мильна бульбашка, в руці батяра залишилося лише вухо від кухля. А бідолашного збирача фольклору забрала рятункова служба, — завершував розповідь Бачинський.

Потім знімав кашкета і розправляв волосся — під ним було кілька рядів швів.

Цюпцятися — займатися сексом

Батяри мали свій “балак” — жаргон. Була це суміш української, польської, німецької та єврейської мов. Тобто тих, якими спілкувалися у Львові. Не бракувало вкраплень з угорської, англійської й навіть латини. Із суто батярських новотворів було, наприклад, “піти до пана Едзя” — тобто туалету.

Пішло від імені власника кав”ярні “Атляс” Едуарда Тарлерського, який перший у Львові відкрив у своєму закладі платний туалет. Нормою серед батярів вважалося перекручувати власні назви, вставляти “у” замість “о” або “и” замість “е”. Багато слів тієї “львівської ґвари” досі вживають у місті:

бровар — пиво

віц — жарт, анекдот

галабурда — авантюра

ґеца — жарт

дзиґар — сигарета

кацап — дурень

кубіта — жінка

мантилепа — неохайна жінка

никати — шукати

пацалиха — забава

реформи — довгі теплі труси

смага — горілка

туман вісімнайцєтий — тупак

хірити — пити горілку

цюпцятися — займатися сексом

шнобель — ніс

юхтити — красти

яндрус — відчайдух, хуліган

Львівський батяр грав у київському “Динамо”

Олександр Скоцень у міжвоєнні роки грав за футбольну команду “Україна”. У своїх спогадах описує одну зустріч із батярами. Якось увечері разом із батьками завернули у глуху вулицю Львова.

“Умить обскочили нас чотири типи так званих небесних пташок, чи то пак батярів, що “не сіють, не орють, а збирають…” Один із них гаркнув:

— Віддавайте все дорогоцінне, що у вас є. Як ні — то вам макітри порозбиваєм.

Моя мати вміла не впадала в паніку. Підійшла до одного з них, підняла його кашкет і мовила:

— Ой, пане Бартолетті, як ся маєте? Як поживаєте? Учора я мала нагоду говорити з вашим батьком. Чи він вам щось переказав для нас?

Батяр зблід, знітився, сам не знає, на яку ногу ступити. Ледь чутно промовив:

— Як це ви, панство, можете такою пізньою порою сюдою ходити? Адже всякі люди тут переходять, можна натрапити на біду… Ми вас тільки хотіли налякати… Ми вас проведемо, — вже цілком смирно запропонував Бартолетті.

— Уклінно дякуємо, ми підем самі”.

Із початком Другої світової Скоцень грав у московському й київському “Динамо”, згодом перейшов до французької “Ніцци”. За ним закріпилося прізвисько “батяр”. А книжка його спогадів, перевидана 1990-го в Києві, має назву “Львівський батяр у київському “Динамо”.

Денис МАНДЗЮК, gazeta.ua.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.