Львівський водогін святкує свою 125-ту річницю, і в рамках цього важливого ювілею заплановано нову співпрацю з польськими фахівцями. Одним із основних напрямів є підготовка українського академічного видання праці Луції Харевичової під назвою “Wodociągi starego Lwowa 1404–1663”, яка була видана в 1934 році. Ця робота, створена на замовлення тодішнього директора водогону Станіслава Александровича, досі не мала українського перекладу. У межах нового проєкту її буде перекладено, доповнено сучасними науковими коментарями та повернуто в український науковий та міський контекст.
Окрім видання праці, співпраця між Інститутом POLONIKA та командою Львівводоканалу включатиме кілька важливих аспектів. Планується спільна робота над відкриттям, дослідженням та впорядкуванням архівів підприємства, зокрема креслень, технічної документації та історичних матеріалів. Також відбудеться оцифрування архівних фондів та переклад частини матеріалів українською мовою, пише ЛМР.
Директорка Національного інституту польської культурної спадщини за кордоном POLONIKA, Катажина Соколовська, зазначила, що невидима інфраструктура є фундаментом міського життя, хоча часто залишається непоміченою. Саме тому необхідно досліджувати, захищати та популяризувати її.
Дмитро Ванькович, директор Львівводоканалу, підкреслив, що ювілей підприємства знаменує відповідальність за збереження історії міської інфраструктури. Він акцентував, що 125 років львівського водогону — це не лише про технічні досягнення. Це також про людей, які заклали основу комфорту та безпеки міста. Співпраця з Інститутом POLONIKA відкрита для системної роботи з пам’яттю місту, дозволяючи впорядковувати та оцифрувати спадщину для громади.
Нагадаємо, що Національний інститут польської культурної спадщини за кордоном POLONIKA — це спеціалізована державна установа Польщі, заснована в 2017 році. Її головна мета полягає у пошуку, збереженні та популяризації польської культурної спадщини поза межами країни. Основними напрямами діяльності є реставраційні роботи, наукові дослідження, каталогізація об’єктів культурної спадщини, а також їх популяризація.
