Восьмого серпня Львів прощатиметься з шістьма воїнами, які віддали своє життя у боротьбі проти російської агресії. Церемонії прощання пройдуть у два етапи.
Перша церемонія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла — там відбудеться чин похорону Олександра Ворокосова, Павла Толопка, Олега Носа та Сергія Лісіцина. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміське прощання з цими воїнами. Олександра Ворокосова, Павла Толопка та Олега Носа поховають на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №87, тоді як Сергія Лісіцина — на Голосківському кладовищі, поле 34-В, пише ЛМР.
Друга церемонія розпочнеться о 14:00 у тому ж Гарнізонному храмі — відспівають Мар’яна Бегея та Олега Заяця. Загальноміське прощання на площі Ринок заплановане на 14:30. Мар’яна Бегея поховають на Личаківському кладовищі, поле №87, а Олега Заяця — на Голосківському кладовищі, поле 34-В.
**Сергій Лісіцин** здобув освіту у львівській школі №58, навчався у Львівському фаховому коледжі культури і мистецтв за спеціальністю керівника оркестру духових інструментів, а згодом закінчив філософський факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював учителем історії та бібліотекарем. Рідні описують його як чесну, добру та щиру людину з чудовим почуттям гумору, яка любила природу, подорожі та тварин. У 2023 році пішов захищати Україну й боронив Донецький напрямок у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади. По собі залишив матір і сестру.
**Олександр Ворокосов** навчався у львівській школі №9 та Ліцеї імені Героїв Крут із посиленою військово-фізичною підготовкою. Працював у сфері логістики. Рідні пам’ятають його як доброго, щирого та товариського оптиміста, який захоплювався боксом, комп’ютерними іграми та японською культурою. У 2024 році вступив до лав ЗСУ і воював на Донецькому напрямку у складі 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. Після нього залишилися мати, брат і родина.
**Павло Толопко** здобув освіту у львівській школі №86, згодом опанував професію автомеханіка у Львівському ПТУ. Працював у будівельній галузі. Близькі описують його як оптимістичну та товариську людину, яка любила рибалити, відпочивати на природі й готувати їжу. З початком повномасштабного вторгнення пішов на фронт і боронив Південно-Слобожанський та Донецький напрямки у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти. По собі залишив батьків, сестру, брата та родину.
**Мар’ян Бегей** працював електромонтером на Львівському комунальному підприємстві «Львівсвітло». Рідні згадують його як люблячого чоловіка й батька, який обожнював свою сім’ю, цікавився спортом і особливо любив футбол. У 2024 році вступив до ЗСУ, воював на Південно-Слобожанському напрямку у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади, а згодом на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Залишив по собі дружину, двох синів, матір, брата та родину.
**Олег Ніс** закінчив школу №47 у Львові, здобув фах фармацевта у коледжі «Монада» та вищу освіту за програмою клінічної фармації у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Закінчив також військову кафедру. Працював фармацевтом, завідував аптекою та був медичним представником. Рідні відзначають його розум, відповідальність і щирість. Любив рибалку. У 2024 році вступив до ЗСУ і боронив Донецький та Південно-Слобожанський напрямки у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Залишив по собі дружину й сина.
**Олег Заяць** навчався у львівській школі №72, проходив строкову службу в Державній прикордонній службі та працював майстром з ремонтних робіт. Рідні характеризують його як веселу, добру й комунікабельну людину, яка захоплювалася рибалкою, подорожами та футболом. З 2024 року служив у 7-му прикордонному Карпатському загоні, а пізніше — у 1-му Донецькому прикордонному загоні «Гарт». Залишив по собі батьків, дружину, доньку, брата, сестру та родину.
