У Львові відбулася церемонія прощання з народним артистом України, актором та режисером Федором Стригуном, який понад півстоліття очолював Львівський національний драматичний театр імені Марії Заньковецької. Митець пішов з життя у віці 86 років після тривалої боротьби з важкою хворобою. Поховали його на Личаківському цвинтарі, у родинному гробівці.
Чин похорону відбувся у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла, куди прийшли попрощатися родичі артиста, його колеги по сцені, друзі та шанувальники таланту, пише Суспільне.
Невістка актора Галина Тельнюк розповіла журналістам Суспільного, що смерть Федора Стригуна настала через півроку після втрати його дружини Таїсії Литвиненко. До свого 87-го дня народження він не дожив лише кілька днів. За її словами, майбутню дружину артист побачив ще хлопчиком у кінофільмі “Назар Стодоля” та одразу заявив друзям, що саме ця жінка стане його обраницею — пророцтво згодом справдилося.
Режисер і ветеран Олекса Кравчук поділився спогадами про знайомство з Федором Стригуном ще у 60-х роках, коли з ним дружили його батьки. Він із захопленням згадував фільм “Украдене щастя” за участю Стригуна та Богдана Ступки, а також те, як йому пощастило грати разом із артистом в одній виставі. За словами Кравчука, Стригун залишив по собі багато світла, бо був справді світлою людиною.
Актор Юрій Хвостенко назвав Федора Стригуна, мабуть, останнім корифеєм українського театру — людиною з величезним авторитетом, яка доклала колосальних зусиль для відродження вітчизняного театрального мистецтва з руїн. За словами колеги, він особисто багато чого навчився у артиста.
Федір Стригун народився 1 листопада 1939 року на Черкащині. З 1965 року працював актором, а згодом став художнім керівником і головним режисером Львівського національного драматичного театру імені Марії Заньковецької.
За час творчої кар’єри він зіграв понад сотню театральних ролей та поставив десятки вистав, серед яких “Гайдамаки”, “Маруся Чурай”, “Хазяїн”, “Гамлет”, “Ромео і Джульєтта”, “Мазепа”. Саме завдяки йому на сцену повернулися оперети Ярослава Барнича “Гуцулка Ксеня” та “Шаріка”.
Також митець знявся у понад сотні кінострічок, серед яких “Пропала грамота”, “І в звуках пам’ять відгукнеться…”, “Запорожець за Дунаєм”, “Дударики”, “Камінна душа” та інші.
Федір Стригун був лауреатом Шевченківської премії 1978 року за виставу “Тил”, з 1979 року носив звання народного артиста України, був академіком Національної академії мистецтв України та кавалером орденів князя Ярослава Мудрого і “За заслуги”.
Митець помер 23 жовтня на 87-му році життя.
