24 лютого у Львові відбудеться прощання з військовослужбовцями Андрієм Кіцерою, Павлом Антоновим та Романом Зінкевичем.
Прощання з Андрієм Кіцерою розпочнеться о 9:30 у храмі святих Володимира і Ольги на вул. Симоненка, 5, пише ЛМР.
Чин похорону трьох воїнів проведуть об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання.
Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Андрій Кіцера навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради, згодом здобув фах маляра з художньої обробки у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Також навчався у Катехитично-педагогічному інституті Українського католицького університету. Проходив строкову службу, працював майстром з інтер’єру на приватних підприємствах.
Рідні згадують його як людину з великим серцем — вихованого, відповідального, щирого й турботливого. Він вів здоровий спосіб життя, займався дзюдо, гімнастикою та бойовими мистецтвами, любив подорожувати, особливо в гори, цікавився історією й музикою. Окремою його пристрастю були пасіка та садівництво, він любив готувати й повторював: «Земля — це моє життя». Добре знав Святе Письмо, давав мудрі поради та часто казав: «Якщо мене Ісус покличе, я візьму рюкзак — і піду додому». Був учасником АТО.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії став до оборони України. Служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ, воював на Миколаївському, Херсонському, Південно-Слобожанському, Донецькому, Курському та Північно-Слобожанському напрямках. Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За зразкову службу», відзнакою «За знищеного ворога» та медаллю «Учасник АТО». У нього залишилися дружина, донька, брат і родина.
Павло Антонов навчався у середній загальноосвітній школі Львова, згодом опанував фах електромеханіка у Львівському професійно-технічному училищі. Проходив строкову військову службу. Працював у будівельній сфері за кордоном та водієм на приватних підприємствах.
За словами рідних, він любив музику, риболовлю та відпочинок на природі. Його згадують спокійним, неконфліктним, турботливим, щирим і комунікабельним; він любив тварин і мав добре серце.
У 2025 році Павло став на захист України. Він боронив державу на Донецькому напрямку у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Сухопутних військ ЗСУ. У нього залишилися дружина, син і брат.
Роман Зінкевич навчався у ліцеї №18 Львівської міської ради, здобув фах автомеханіка у Львівському професійно-технічному училищі. Працював у сфері торгівлі на приватних підприємствах.
Рідні розповідають, що Роман любив готувати й дбав про домашній затишок. Для сім’ї був надійною опорою та справжнім господарем — відповідальним, людяним і порядним. Його характеризують як доброго й щирого, який умів підтримати, вислухати та допомогти у потрібну мить.
У 2025 році він долучився до оборони України та воював на Донецькому напрямку у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону Сухопутних військ ЗСУ. У Романа залишилися дружина, син, мати, сестра, родина та друзі.
