У п’ятницю, 21 лютого, у Львові відбудеться прощання з двома полеглими захисниками України — Романом Дерефінкою та Михайлом Білим.
Прощання з Михайлом Білим розпочнеться о 09:30 у храмі святого Василія Великого та священномученика Олексія Зарицького УГКЦ, пише ЛМР.
Чин похорону обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання.
Поховають Романа Дерефінку та Михайла Білого на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Роман Дерефінка навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №78 та ліцеї №93 Львівської міської ради, згодом здобув фах у середньому професійно-технічному училищі №38 у Львові. Пройшов строкову військову службу, а пізніше служив у внутрішніх військах.
Як розповідають рідні, він захоплювався риболовлею та футболом, любив відпочинок на природі. Його згадують як добру, щиру й спокійну людину з м’яким характером, неконфліктного.
У 2024 році Роман став на захист України від російських окупантів. Він боронив територіальну цілісність і суверенітет держави на Курському напрямку у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ ЗСУ. У нього залишилися батьки, брат, сестра та родина.
Михайло Білий навчався у ліцеї №38 Львівської міської ради. Професію слюсаря-автомеханіка здобув у Вищому професійному училищі №29 м. Львова та Вищому професійному училищі №63 м. Львова. Строкову службу проходив у лавах Національної гвардії України.
Працював у будівельній сфері, а також водієм навантажувача на приватних підприємствах. Рідні згадують Михайла як доброго, спокійного, щирого й життєрадісного. Він з особливою теплотою ставився до дітей, дуже любив племінників, був небайдужим до тварин. Мав багато друзів, вирізнявся товариськістю, залишався усміхненим і відкритим до людей. Захоплювався кулінарією, слухав музику, писав пісні та був творчою особистістю.
У 2025 році Михайло став на захист Батьківщини. Він виконував бойові завдання на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. У нього залишилися мати, сестра та племінники.
