55-річний Володимир Касаткін зі Слов’янська через війну змушений був евакуюватися до Львова. На новому місці чоловік продовжив розпочату раніше волонтерську діяльність – відкрив соціальну їдальню, а також міні-виробництво макаронів – його продукцію можуть придбати всі охочі. У планах Володимира – створення у Львові інклюзивного центру, де людям, яких війна зробила вимушеними переселенцями, допомагатимуть влаштуватися в нових умовах.
ZAXID.NET поспілкувався з Володимиром Касаткіним про життя після евакуації та допомогу біженцям у Львові.
Володимир Касаткін є головою громадської організації «Єдність чеснот» зі Слов’янська. У Слов’янську організація забезпечувала одягом малозабезпечені сім’ї з дітьми – за два роки одягнули понад тисячу дітей. Також організували в Слов’янську їдальню, де безкоштовно годували сім’ї з маленькими дітьми. Коли ж умови перебування у місті суттєво погіршилися, більшість членкинь організації виїхали за кордон, а Володимир Касаткін з дружиною та ще двоє членів організації у травні евакуювалися до Львова.
На перших порах влаштуватися допомогли колеги з громадського середовища Львова, з якими, як зазначає Володимир, він раніше ніколи не бачився наживо.
«Ми приїхали з собакою – вівчаркою. А це квест ще той, знайти якесь житло дуже важко, – каже Володимир Касаткін. – Допомогла людина, яку я бачив декілька разів у житті через Zoom у межах програми «Будуємо Україну разом» Української освітньої платформи. Це мій колега з програми менторства Андрій Кузьмак. Я йому зателефонував з проханням допомогти в пошуку житла. Він приїхав на вокзал, привіз мене з дружиною до себе додому у невеличку квартиру, віддав ключі і сказав: живіть. А сам пішов жити до кумів. Ось так мене зустріли у Львові».
Володимир Касаткін разом з волонтерами зі Слов’янська допомагає переселенцям у Львові (фото Facebook)
Володимир запевняє, що за час проживання у Львові не зустрів жодну погану людину, чого не скажеш про інтернет-спільноту.
«У мене таке розуміння: якщо ти людина, тебе будь-де зустрінуть як людину. Якщо ти хам, то і отримаєш відповідно, – переконаний чоловік. – Іноді складається враження, що Львів поділений на дві частини. Серед тих, з якими я спілкуюсь, ще жодна погана людина мені не зустрілась. А заходиш в інтернет – там ніби інші львів’яни».
«Ми обрали найбільш вразливу категорію – діти і батьки»
У Львові Володимир Касаткін разом з колегами виграли грант міжнародного фонду «Відродження», винайняли через аукціон приміщення площею 88 м2 на вул. Берестяній, 2 (кінцева трамваю №6) та на початку липня відкрили там соціальну їдальню. У закладі готують безкоштовні обіди для сімей ВПО з дітьми. Як розповідає Володимир Касаткін, наразі щодень годують близько 20 дітей, однак упевнений, що згодом кількість відвідувачів зросте.
Інші категорії переселенців та всі охочі львів’яни можуть пообідати в їдальні за 50 грн. Це вартість повноцінного обіду з трьох страв – домашня їжа. Їдальня працює з 12:00 до 14:00 в робочі дні, крім суботи і неділі.
Щодень у соціальній їдальні безкоштовно обідають близько 20 дітей-переселенців (фото Володимира Касаткіна)
«У межах проекту фонду «Відродження» наша організація виграла грант у 330 тис. грн. На соціальну їдальню скерували 33 тис. грн (10%) від загальної суми. Решту грошей пішли на відправку гуманітарної допомоги вразливим людям у Слов’янську», – розповідає Володимир Касаткін.
Поруч з їдальнею облаштували кімнату для виробництва. Коштом спонсорів придбали італійський прес для виготовлення макаронів, який обійшовся у 140 тис. грн. «Робимо крафтові макарони, без барвників та інших добавок. Використовуємо їх для соціальної їдальні і продаємо по 40 грн/кг, – розповідає Володимир Касаткін. – Склад наших макаронів – всього два інгредієнти: яйце і борошно вищого гатунку. У нас найкраща локшина у Львові. Вода додається, але вона потім випаровується у сушарці».
Макарони власного виробництва використовують для потреб їдальні, також їх можуть придбати всі охочі (фото Володимира Касаткіна)
При цьому покупці можуть прийти подивитися, як замішується тісто для макаронів, як вони виготовляються і також купити готову продукцію.
Володимир Касаткін каже, що на початку бойових дій дуже багато фондів активно допомагали біженцям, годували людей на вокзалах та в інших місцях, але зараз більшість програм згорнуто – закінчилося фінансування. Однак переселенці і далі потребують допомоги.
«Ми обрали найбільш вразливу категорію – діти і батьки. Тяжко всім, але ми не сонце – всіх не зігріємо. Скажімо, пенсіонери-ВПО отримують пенсію, а матір, яка приїхала до Львова з дитиною, не має можливості влаштуватися на роботу. Це найбільш вразливі категорії зараз. Тому вони в нас отримують безкоштовну їжу», – розповідає Володимир Касаткін.
У цьому ж приміщенні пан Володимир має окрему кімнату, де проживає з дружиною. Його старший син служить у Нацгвардії і зараз під Слов’янськом, а молодший, якому 19 років, ще до війни виїхав до Польщі.
Мета – центр інклюзивного волонтерства
Володимир Касаткін планує і надалі допомагати переселенцям у Львові. «Мріємо зібрати однодумців і створити хаб інклюзивного волонтерства, – каже чоловік. – Багато-хто вважає, що інклюзія це щось, що пов’язане з інвалідністю. Це зовсім не так. Інклюзія – це залучення. ВПО потрібно залучати та направляти, щоб вони допомагали один одному, ділилися знаннями та навиками, хто чим може».
За задумом, інклюзивний центр мав би допомагати переселенцям адаптуватися в нових умовах. «Всі розуміють, що ця війна закінчиться не завтра. Людям треба не просто виживати, а жити. А як жити – ніхто не знає», – додає пан Володимир.
Коли завершиться війна, Володимир Касаткін планує повернутися у рідний Слов’янськ, який зараз поруч з лінією фронту і постійно страждає від російських бомб і прильотів. «Чесно кажучи, Слов’янськ і поряд зі Львовом не стояв. Це як село Власюки, як то кажуть. Але це моє рідне місто, там мої рідні люди. Знаєте, як приємно, коли я йду по своєму місту і купа дітей, яких одягала наша ГО, каже: «Мама, вон мой дедушка пошел».
