Давній Львів – ідеальний приклад середньовічного європейського міста. Однією з ознак такого міста була його багатонаціональність. У середньовічному Львові проживали представники найрізноманітніших етнічних спільнот. Хтось, як поляки, німці, русини, вірмени та євреї складали більшість та основу населення, проте зустрічалися і поодинокі представники з доволі екзотичних для тогочасної Галичини країн. Сьогодні ми розповімо про найвидатнішого львівського грека, ім’я якого досі носить унікальна кам’яниця на площі Ринок – Костянтина Корнякта.
Джерело: lviv.travel.
Костянтин або Констант Корнякт народився на острові Крит в місті Ретімно близько 1517-1520 року. Рід Корняктів, скоріш за все, не був шляхетським. Відомо, що Костянтин у 1540-их роках проживав у столиці Османської імперії Стамбулі, адже його сестра вийшла заміж за впливового стамбульського купця Леоніна Серво. Три брати Корнякти – Михайло, Маргуліс і Костянтин, заробили свої статки на продажі солодкого вина – мальвазії. А вже через кілька років Костянтин переїхав до Волощини або ж Молдавії. Молодий, але вже заможний та амбітний грек був скарбничим в уряді молдавського господаря Александру Лупешняну, який відзначався пропольською політикою. Ці зв’язки з властителями Молдови Костянтин зберігав та використовував усе життя. Як людина з величезним капіталом він неодноразово надавав господарям великі позики.
До Львова наш герой переїхав не випадково чи у справах торгівлі. Річ у тім, що у місті Лева ще з 1545 року проживав його брат Михайло. Михайло також провадив спільні справи з молдавським господарем з говорящим прізвиськом Якубом Гераклідом Деспотом. Кредитні угоди, укладені ним, не завжди були законними. У 1563 році М. Корнякта запросили на розмову до молдавського господаря, а повертаючись з неї він був убитий за загадкових обставин, а всі товари та гроші купця перейшли у власність Геракліда Якуба Деспота. У зв’язку зі смертю старшого брата Костянтин Корнякт все частіше відвідує Львів у 60-их роках, а остаточно переїздить у 1671 році, придбавши перший будинок тут. Загалом він володів аж трьома домами – двома в центрі та одним на передмісті.
Як і раніше, Костянтин продовжував займатися надприбутковою в той час східною торгівлею, не нехтуючи також лихварством та налагоджуючи політичні зв’язки. Він був найбагатшою людиною у Львові свого часу, а у тому ж таки 1571 король Речі Посполитої Сигізмунд II Август надав йому шляхетські привілеї та герб, такого визнання Костянтин добився не лише своїм зв’язкам й статкам, але й гнучкому розуму та підприємницькому чуттю. Крім того, він був секретарем короля, а потім і митником руських земель. Ось такий він був, справжній “міщанин у дворянстві”! Задля того, аби позбутися цього зневажливого клейма, у 1575 році він одружується із Анною Дідушицькою, представницею дуже впливового польського шляхетського роду.
Патрон православної громади
Однак Костянтин Корнякт був не лише вправним бізнесменом, але й надзвичайно щедрим меценатом. Русинська, себто українська громада міста неабияк завдячує йому. Від своїх перших візитів до Львова, православний християнин-грек зав’язує свої стосунки зі Ставропігійським братством – національно-релігійною громадською організацією, що займалася захистом та покровительством усіх православних міщан Львова. У 1569 році К. Корнякт вже числився серед його почесних членів, а згодом і його старійшиною після інституціоналізації у 1586. Долучився Корнякт також і до створення та діяльності Друкарні Успенського братства, завдяки якій русинська громада мала шанс не відставати у розвитку від більш впливових та заможних католиків й вірмен, що вже мали власні друкарні раніше.
У 1572 році, за його значної фінансової підтримки було розпочато будівництво дзвіниці церкви Успіння Пресвятої Богородиці та каплиці Трьох Святителів, що була центром всіх русинів Львова. Неодноразово він також захищав руські інтереси та права перед католицькою владою міста та держави.
Крім того, Констант Корнякт був одним з найвідоміших меценатів львівської архітектури часів ренесансу. Він користувався послугами відомих італійських архітекторів Павла Римлянина та Петра Красовського. Власним коштом спорудив одну з оборонних веж міста, що її було прозвано Корняктівською. Окрасою Площі Ринок є його кам’яниця, детальніше про яку Ви можете прочитати тут. 
У 1583 р. К. Корнякт втратив посаду митника Руської землі. Згідно з указом короля Стефана Баторія, він передав оренду монополії іншим шляхтичам, нові орендатори мали сплатити Корняктові 15 000 злотих компенсації. Через два роки грек тяжко захворів, лікування знаного аптекаря Павла Абрамовича не допомогло, через що львівський купець навіть із ним судився і відмовлявся сплачувати рахунки! На схилі життя Костянтин оселяється у своєму передміському маєтку і в 1603 році у дуже похилому для своєї епохи віці покидає цей світ.
Вже після його смерті, у 1604 р., набув чинності заповіт, згідно з яким Ставропігійське братство, а також чоловічий монастир св. Онуфрія Пустельника отримували тривале фінансування від прибутків із приміського маєтку грека у селі Збоїща. Поховано його було у крипті тої самої Успенської церкви. Більше ніж 400 років, 1 серпня за нього досі правлять заупокійну службу. Побачити портрет видатного мецената сьогодні може кожен на вітражі, що розташований з боку вулиці Руської, авторства Петра Холодного.
Підтримайте проект на Patreon
