У Львові реставратор творів мистецтва Микола Толочко повернувся до професійної діяльності після завершення військової служби. На початку повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до 125-ї бригади територіальної оборони, пройшов бойовий шлях на Харківщині та в районі Бахмута. Повернення до цивільного життя після поранень та пережитого стресу тривало майже два роки.
**Від реставраційної майстерні до фронту**, пише Суспільне.
“У нас тут реставраційна майстерня, ми проводимо консервацію і реставрацію творів з колекції монастиря монахів-студитів. Я зараз викладаю реставрацію — це і є хірургія, тільки це хірургія над мистецтвом”, — розповідає Микола Толочко про свою роботу.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік без вагань мобілізувався до 125-ї бригади територіальної оборони. Спочатку підрозділ перебував у Львові, однак невдовзі бійців перекинули на Харківщину, ближче до лінії зіткнення.
**Випробування війною**
За словами реставратора, той період був надзвичайно напруженим. “Це був дуже мандражний період. Коли ти у Львові, здається, що ТРО буде все це захищати, а нас одразу відправили на бойові, в район виконання бойових завдань. Це було страшно, я пам’ятаю, як дуже сильно стресував”, — пригадує він.
Поступово військовий адаптувався до нових реалій. Та з настанням зими підрозділ перекинули під Бахмут, де умови виявилися значно важчими. “Порівнюючи з Харківщиною, це взагалі було пекло. Харківщина була раєм, хоча ми все одно стояли на кордоні. Найгіршим був день, коли нас атакував “Вагнер” — це було дуже складно”, — поділився чоловік.
Після зазнаних втрат підрозділ направили на відновлення до Конотопа. Згодом бійців знову перекинули — цього разу на Сіверський напрямок, де Микола Толочко провів тривалий час до своєї демобілізації.
**Складний шлях повернення**
Адаптація до мирного життя виявилася не менш складним випробуванням, ніж служба. “Я нічого не міг робити. Як більшість ветеранів, які повертаються, важко адаптуватися в цьому просторі. Незвичність до цієї буденності, до такої простоти”, — зізнається чоловік.
Він пояснює різницю між фронтовим та цивільним життям: на війні все просто й зрозуміло — є завдання, наказ, і час летить швидко. У мирному житті ж виникає відчуття втраченого сенсу та непотрібності.
“Враховуючи і побратимів, і їхні сім’ї, важко спілкуватися з родичами, але потрібно їх підтримувати. Складно було. Я десь повертався в цю всю історію майже два роки”, — підсумував реставратор.
**Повернення до професії з новими обмеженнями**
Після демобілізації чоловік взявся за реставрацію складу творів мистецтва. Однак служба залишила свій слід — через проблеми з пальцями рук йому тепер складніше виконувати роботу, що вимагає точної моторики та роботи з дрібними деталями. Натомість з більшими елементами реставрації йому працювати значно легше.
