Гортаючи міські хроніки. Частина друга

Продовжуємо знайомити читачів Фотографій Старого Львова із цікавими законодавчими актами та задокументованими подіями Львова від 1381 до 1911 рр., які зібрав у своїй книзі “Цікавинки з історії Львова” (Львів: Апріорі, 2011) Ілько Лемко в розділі “Гортаючи міські хроніки”. Перша частина тут.

Панорама Львова. Мал. Франца Ковалишина. ЦДФАУЛ, ф. 137, оп. 1, спр.5, арк. 12.

1401 р.: ухвала про парубочий податок. Наші предки дбали про примноження громадян, тож усіх неодружених і тих, хто не бажали мати потомство, списали до однієї черги і ухвалили стягати з них податок, названий по-простому «биковим»: чотири копи
щорічно з голови.

1411 р.: ухвалено або поновлено давнішу постанову про те, що неодружені міщани, які не мають нерухомості, мусять щорічно платити до міської каси «арбітрум» по чотири копи грошів. Того року таких виявилося двадцять вісім. Згодом їх не допускали до
міського права, а отже, до заробітчанства і торгівлі, хіба що за порукою двох гідних співгромадян, які гарантували, що вони протягом року одружаться і набудуть нерухомість.

1433 р. Бартоломей Зиморович розповідає, що «німці під пекучим сонцем призвичаєні до виноградників, навіть у Львові відновленому насадили виноградну лозу, замовлену з Молдавії. Пагорби, які розтяглися під Високим Замком і обернуті до сонця, видавалися вигідним Бахусові, який завжди любить височину. На них він більше як 200 років панував зі щедрим врожаєм, аж поки не залишив свого царства виноградних паростків, стятий варварським мечем русинів і москалів». (Йдеться про облогу Львова військами Хмельницького і Бутурліна в листопаді 1655 року).

Денис Зубрицький, однак, не погоджується зі своїм колегою хроністом: «Я переконаний, що виноградна матка в цих краях була запроваджена значно раніше, і що в ранішніх документах сказано, що за Краківською брамою є виноградники. Хто знає, чи не від виноградної матки виникли назви сіл Великі і Малі Винники. Є навіть переказ, що руські князі мали з виноградників коло Львова по сто бочок вина».

1466 р. Про зловживання львівських райців свідчить кумедний запис у хроніці під 1466 роком: «Райці з заощаджених прибутків хотіли купити собі хутра, і вже купили, мабуть дорогі, оскільки «його величність король, довідавшись про це, попросив таке ж для
себе, і йому подарували з шести зайців, що відбулося в Запусти».

1473 р. «Блудниць викидають з міста. У той же час якийсь нікчема, прибувши до львівського купецтва з Пергаму, за звичаєм свого народу тривожачи цноту жінок подарунками Венери, намовляючи до непорядку, оскаржений був у сенаті і суворим вироком був вигнаний з міста, щоб не оскверняти міста нечистим духом безстидниць, усіх безсоромних і розпусних просто викинуто. Любовні ж подаруночки міська сторожа знищила благочестивим вогнем». (Після цього той будинок біля єврейської школи довгий час був незаселеним, аж поки рада міста 1580 року не продала євреєві
Нахману «дерев’яний дім розпусти»).

1498 р. «Татари, які проводять своє життя під зброєю, а поживи шукають у грабунках… поводячись брутально, наповнили цілу Русь вбивствами та вогнем, і вже після знищення менших міст, поспішали на знищення найпрекраснішою міста… Народ, розслаблений магометанськими законами до усякої хтивості та призвичаєний захоплюватися ніжними дівчатами, швидко переситився сільськими тілами та, забажавши ніжніших міських, відразу до Львова повернув знамена. Тут саме небо, зворушене молитвами святої Катерини, день якої турки проголосили днем жіночої сором’язливості, на покарання хтивого війська і подібно до навіть непристойної частини збудженого тіла, повстало, що як колись жагу пентаполітанську (содомську) вогнем сірчаним загасило, так і тут жагу азійських жеребців страшною зимою ослабило. Величезна частина їх повідморожувала члени і, обсипана сніговими завалами, повмирала з голоду. Львів же покровительці християн, святій Катерині, відспівує гімн щорічно у щасливий день її свята».

Продовження буде…