Люксембурзький новачок “Карпат” Тім Халл зізнався про те, що його найбільше здивувало у Львові, оцінив рівень українського чемпіонату, назвав найсильніших гравців “зелено-білих” та пригадав свою фатальну помилку в матчі з “Зорею”.
Пише Футбол ua
– Я чудово почуваюся у Львові і можу сказати, що потрапив у хорошу команду, – каже Тім. – Безперечно, тут багато нового, але партнери, зокрема Марвін Мартінс, сильно мені допомагають. Я зіграв два матчі: один успішний і переможний проти “Олімпіка”, інший – невдалий із “Зорею”. Загалом проти луганців ми діяли непогано, мали чимало моментів, однак не забили. На жаль, пропустили єдиний гол, який вирішив долю протистояння.
– Здається, за Пилипа Будківського, автора голу, відповідав саме ти.
– Все було стандартно – подача від кутового прапорця, суперник поставив блок. Я був занадто сильно сфокусований на нападнику, дивився лише на нього і не бачив польоту м’яча. Коли побачив м’яч, то було надто пізно – я втратив контроль над ситуацією. Вважаю, що це моя помилка.
– В Україні ти зовсім недавно. Яка річ здивувала тебе найбільше?
– Напевно, львівські водії. Вони поводять себе за кермом дуже дивно і навіть шалено (сміється). Мені подобається місто і люди, а також партнери, які добре ставляться до мене. Існують певні труднощі у спілкуванні – не кожен футболіст знає англійську. Проте ми намагаємося порозумітися і докладаємо для цього усіх зусиль.
– Ти маєш чудову підтримку від Марвіна Мартінса, партнера по національній збірній, з яким ти виступав ще у чемпіонаті Люксембургу. Як давно знаєш його?
– Марвін – мій близький друг. Ми давно знаємося, проте потрапили в одну команду тільки у “Прогресі” і до цього зустрічалися в національній збірній. Щасливий, що зараз граємо разом за “Карпати”. Він показує мені місто, багато розповідає про життя у Львові і футбол в Україні з першого дня, відколи я тут.
– Мартінс володіє п’ятьма мовами. Яку мови використовуєте у спілкуванні?
– Люксембурзьку. Хоча я також володію французькою, німецькою та англійською. Марвін ще знає португальську завдяки своєму походженню з Кабо-Верде. Я, наприклад, на усі 100 відсотків корінний люксембуржець.
– Якось ти опублікував у одній із соцмереж фотографію гравця “Арсенала“ Граніта Джаки. У тебе до нього особливе ставлення чи це просто натяк на зовнішню схожість?
– Ми справді доволі схожі. Коли я був молодшим, то Джака був моїм улюбленим гравцем. Коли я став професійним футболістом, то завжди намагався брати його номер. Навіть зараз “34” на моїй спині – це номер Граніта. Він приносить мені удачу. Насправді я не знаю особисто Джаку, проте хотів би познайомитися.
– У тебе є тату, особлива зачіска і прикраси у вухах. Намагаєшся слідкувати за модою?
– Я люблю стиль і моду, проте це не надто важлива річ для мене. Не затрачаю дуже багато часу на це, хоча слідкую за своїм зовнішнім виглядом. Так, я люблю татуювання, а сережки у моїх вухах вже багато років.
– Кого ти назвеш найбільш стильним футболістом в “Карпатах“?
– Дай подумати… Я не називатиму Мартінса – ми занадто багато про нього говоримо (посміхається). Мабуть, це Крістіан Понде та Олексій Гуцуляк.
– Тебе можна назвати гренадером завдяки зросту в 190 сантиметрів. Про баскетбол ніколи не замислювався?
– Скоріше, як глядач. Я є спортивним хлопцем, тому дивлюся і баскетбол, і теніс. Люблю NBA, проте через різницю в часі мені непросто слідкувати за матчами.
– У 2017-му тобі навіть вдалося побувати на грі “Маямі“ – “Детройт“. Неймовірні емоції?
– Це круто! Відмінна атмосфера, чудові гравці – це справжнє шоу. Я був у Сполучених Штатах на свята і випала така нагода. У мене немає улюбленої команди, зате подобається Леброн Джеймс. Зараз він виступає за «Лейкерс», отже, я підтримую їх.
– Твоє рідне місто – Еш-сюр-Альзетт. Там минуло твоє дитинство?
– Ні, я лише народився в Еші. Потім моя сім’я переїхала у Дюделанж, де я починав займатися футболом. Дюделанж – це дуже маленьке містечко. Його навіть важко порівняти зі Львовом. В Дюделанжі всі одне одного знають. Разом з тим, місцевий клуб досягає великих успіхів і навіть пробивався до групового етапу Ліги Європи. З кожним роком футбол в Люксембурзі зростає – гадаю, ми на правильному шляху.
– Слушне підтвердження цих слів – виступи твого «Прогресу» в єврокубках. Місяць тому ти протистояв шотландському “Рейнджерсу“.
– Грати проти них – це шаленство, це справжня мрія. Ти виходиш на поле перед 50-ма тисячами людей, а на лавці сидить Стівен Джеррард. Це особливі емоції. «Прогрес» виглядав добре, вдома зіграв 0:0, а на виїзді пропустив двічі. Ми мали моменти для того, щоб забити, однак це вже великий успіх для люксембурзької команди.
– Свою кар’єру ти розпочинав у Бельгії та Німеччині. Тільки після цього повернувся в Люксембург в якості професіонала.
– Це суттєво мені допомогло. Я розпочинав у “Стандарді” з Льєжа, це хороша команда. Далі був відмінний досвід в Бундеслізі (U-19), де я виступав, наприклад, проти одноліток з мюнхенської «Баварії». Після цього був бельгійський “Льєрс”, який, на жаль, зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами. Я розумів, що треба повертатися додому і підписав контракт з «Прогресом», де протягом двох сезонів зіграв понад десяток матчів у кваліфікаційних раундах Ліги Європи.
– Ти виступав у різних країнах. Як тобі рівень українського футболу?
– Вважаю, що тут хороший чемпіонат. Звичайно, всі знають “Динамо” і “Шахтар”, хоча мені також “Зоря” дуже сподобалася. Безперечно, я не знаю можливостей інших команд. До того ж “Карпати” є молодою командою і мають відмінні перспективи. Я вірю, що у нас є все для того, щоб стати класною командою.
