24 лютого минає чотири роки від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Президент Володимир Зеленський у зверненні наголосив: у той день Україна зробила свій вибір — не капітулювати, а чинити опір.
Глава держави згадав, як на початку війни звучали прогнози про «Київ за три дні», і підкреслив, що ці слова лише показують масштаб українського спротиву, за яким — мільйони людей, їхня сміливість, витримка й щоденна праця з 24 лютого, пише ЛОДА.
Зеленський розповів про перші переговори з лідерами світу в невеликій кімнаті бункера на Банковій. Саме там, за його словами, він говорив із Президентом США Джо Байденом і почув попередження про небезпеку та пропозицію терміново залишити Україну. У відповідь Зеленський сказав, що йому потрібна зброя, а не таксі.
Президент зазначив: українці не були безстрашними «з нержавіючої сталі» — усім було страшно, боляче, багато хто був у шоку. Але на глибинному рівні всі розуміли: іншої України немає, це дім, який треба захищати.
За словами Зеленського, мільйони українців тоді не підняли білий прапор, а стали на захист синьо-жовтого. Окупанти, які очікували квіти, побачили черги до військкоматів. Воїни тримали рубежі, цивільні обороняли міста й села, а звичайні люди зупиняли колони техніки й «підказували заблукалій Росії єдину правильну дорогу».
Він підкреслив, що «кожне завтра треба було здобувати», а держава мала вистояти й працювати попри все. У перші тижні, за його словами, у цьому об’єкті були сотні людей: команда, уряд, щоденні наради з військовими, дзвінки та пошук рішень, щоб Україна вистояла. Паралельно вирішували питання зброї, доставки ліків і їжі в заблоковані міста — щоб зберігалося життя.
Зеленський визнав, що підтримку світу — пакети допомоги, санкції, постачання зброї — доводилося буквально «вигризати», так само як і віру в Україну. Ключовими стали звернення до Європи, Конгресу США, парламентів світу та до людей у різних країнах із закликом бути з Україною: stand with Ukraine, be brave like Ukraine.
Президент наголосив: ці заклики спрацювали, бо українці боролися так, що це було видно всьому світові. Невдовзі в Європі та інших країнах з’явилися масові акції підтримки — «синьо-жовте море» прапорів.
Україна, сказав Зеленський, крок за кроком створювала опору, яка дозволила витримати: спершу перший, «найдовший у житті» день, потім наступні дні, тижні й місяці — аж до першої воєнної весни, яка стала переломним моментом і породила відчуття «Україна зможе». Він також згадав популярну тоді фразу: «Ти думаєш, я стала на коліна? Я тільки зав’язала берці».
Водночас Президент підкреслив, що жодні слова не вмістять і частки болю, який Росія принесла в українські родини. Він перелічив символи цієї трагедії: Буча, Ірпінь, Бородянка, братські могили, Гостомель, «Мрія», Харків, Миколаїв і ОДА, Каховська дамба, Запорізька АЕС, Кременчук і Кривий Ріг, Тернопіль і Львів, Оленівка, Часів Яр, Київ, «Охматдит», Краматорськ і вокзал, Маріуполь і драмтеатр із написом «Діти», Одеса й багатоповерхівка, Вільнянськ і пологовий, загибель дітей — «три місяці», «два дні».
Зеленський заявив, що українці цього не забудуть, і звернувся до тих, хто досі співпрацює з Росією та купує в Путіна нафту. Він додав: попри лють і біль, українці не дають гніву знищити їх зсередини — перетворюють його на енергію боротьби, доводячи, що Україну неможливо «загнати під землю назавжди». Українці піднімаються після тривог і повертаються до життя, а разом із ними піднімається надія — щоразу, коли здіймається український прапор і повертається туди, де має бути.
Президент окремо виділив етап, коли Україна не лише втрималася й обороняється, а й завдає ударів у відповідь. Він згадав міста-герої й події, які стали символами контрнаступів і звільнення: Балаклія, Ізюм, Куп’янськ, Херсон, відступ окупантів із Київщини, Сумщини, Чернігівщини, а також Чорнобаївку, «жести доброї волі» замість ультиматумів і повернення Зміїного під контроль України.
Зеленський сказав, що слово «бавовна» отримало нове значення, а справедливість «звучить» назвами української зброї та операцій — зокрема «стугною», «вільхою», «нептуном», а також подією, коли крейсер «Москва» пішов на дно. Він зазначив, що кадри палаючих ворожих військових об’єктів і НПЗ спершу були сенсацією, а згодом стали майже щоденними.
Президент підкреслив, що те, що раніше здавалося фантастикою, стало буденністю: Patriot, IRIS-T, NASAMS, F-16, а також українська власна зброя і далекобійність.
Він навів приклад еволюції можливостей: від часу, коли Україні передавали бронежилети, до виробництва понад 3 мільйонів FPV-дронів на рік; від захоплення «джавелінами» й «байрактарами» — до наявності власних систем і засобів, названих «Січень», «Гор», «Вампір», «Паляниця», «Пекло», «Рута», «Фламінго»; від прохання «закрити небо» — до здатності збивати сотні «шахедів» за ніч; від «їжаків» і барикад на вулицях Києва — до Курської операції та «Павутини». Водночас Зеленський визнав: і цього недостатньо, адже Росія не зупиняється й воює «всіма методами проти миру, проти людей».
За його словами, Путін розуміє, що не може перемогти Україну на полі бою, тому «друга армія світу» воює з багатоповерхівками та електростанціями. Президент заявив, що українці проходять «найважчу зиму в історії» під майже щоночним терором і витримують те, що, на його думку, мало хто витримав би. Він визнав втому, але наголосив на здатності українців триматися в єдності та відновлюватися після ударів.
Зеленський перелічив досягнення, яких Україна, попри війну, змогла досягти: щоразу відновлюватися після атак, наповнювати ППО ракетами, працювати, тримати позиції, говорити зі світом на рівних, здобути статус кандидата в ЄС, повернути додому тисячі полонених, посилювати українську присутність на міжнародних майданчиках — від Давосу до ООН. Він також згадав перемогу на «Євробаченні», здобуття «Оскара» і BAFTA, чемпіонські титули в боксі та різку оцінку «безхребетного МОК», наголосивши на «честі найвищої проби».
Президент підкреслив, що велика Україна складається з щоденних вчинків, кроків, досягнень і маленьких перемог, а її сила — в людях, які надихають світ.
Він згадав перші приїзди іноземних лідерів до України та зазначив, що ці візити показали, хто справді є другом і не боїться — у Європі, США, Канаді, Японії та Австралії. Зеленський подякував усім, хто «обрав світлий бік історії» й підтримав Україну.
Окремо він сказав, що хотів би одного дня прийти в це місце разом із Президентом США, адже лише побувавши в Україні й побачивши війну на власні очі, можна повністю зрозуміти, хто агресор і на кого треба тиснути. Зеленський наголосив: Україна захищає життя, а це не «вулична бійка», а напад «хворої держави» на суверенну. Він заявив, що Путін є причиною початку війни й головною перепоною для її завершення, а справжній мир можливий лише тоді, коли Росію «поставлять на місце».
Президент засумнівався у твердженні, що час лікує, і поставив болючі питання про ціну війни: скільки сліз, атак, шрамів на серці, прапорів на кладовищах і скільки імен. Він назвав низку загиблих героїв: Да Вінчі, Грєнка, Джус, Жека, Тихий, Норд, Петриченко, Мацієвський, матрос Віталій Скакун, льотчик Олександр Оксанченко, Дар’я Лопатіна («Дельта»), Лана Чорногорська («Саті»), Юлія Березюк, Маргарита Половінко — і наголосив, що таких героїв тисячі.
Зеленський сказав, що ці люди «розповіли Богові всю правду про війну» — про захист землі, життя, незалежності, культури й історії, про Софію та про людей. Він навів часові рамки: 1462 дні повномасштабної війни та 12 років від початку російської агресії. За його словами, всі хочуть завершення війни, але ніхто не дозволить, щоб «закінчилася Україна».
Президент заявив, що Україна прагне миру — сильного, гідного й тривалого. Перед кожним раундом переговорів, за його словами, він дає команді чіткі директиви, зафіксовані закритими указами. Головний принцип — не «обнулити» ці роки й не знецінити боротьбу, відвагу та гідність, не віддати й не зрадити пережите. Саме тому, сказав він, тривають численні раунди та «битва за кожне слово» і за реальні гарантії безпеки, щоб угода була сильною й була прийнята українцями.
Наприкінці звернення Зеленський наголосив: сила, що тримає Україну всі ці роки, — це люди. Він подякував кожному, хто підтримує незалежність, воїнам — за силу, їхнім родинам — за витримку, а також усім, хто працює на країну: від енергетиків і медиків до волонтерів та вчителів, і тим, хто навчається — «найголовнішого: бути людьми, бути українцями».
Порівнюючи початок вторгнення з сьогоденням, Президент заявив, що Україна має право сказати: незалежність збережена, державність не програна, країна існує не лише на карті, а є суб’єктом міжнародних відносин. Київ стоїть, як і Харків, Суми, Чернігів, Дніпро, Запоріжжя, Краматорськ, Одеса, Львів та інші міста. За словами Зеленського, Путін не досяг своїх цілей, не зламав українців і не переміг у цій війні. Україна, наголосив він, зробить усе, щоб здобути мир і справедливість.
Президент додав, що до весни залишилося менше тижня, а країна проходить найважчу зиму, і це дуже непросто для всіх. Водночас Україна, як і в перший день війни, продовжує будувати завтрашній день — крок за кроком і здобуток за здобутком, і кожен успіх є заслугою українського народу.
Звернення завершилося словами: «Слава Україні!».
