Кацапи вперто називали і називають Бахмут – Артьомовск, надаючи перевагу радянській назві цього міста перед старою царською, яка існувала ще з 1571 року. Але чомусь нехтуючи радянською назвою Жданов, вперто називають Маріуполь Маріуполем. Шукати якоїсь логіки у кацапні – марна справа, а може все ж таки вкотре варто спробувати. Напевно Андрєй Жданов, на честь якого був названий Маріуполь у 1948-1989 роках, чимось не догодив Путіну, а «таваріщь Артьом» навпаки має перед Путіним якісь особливі заслуги?
Насправді ж усе навпаки, бо цей Артьом був ленінський посіпака, а Леніна, «який створив Україну», Путін чи не найбільше ненавидить з усіх історичних діячів, яких він взагалі згадує. Натомість сталінський посіпака Жданов, який очолював кампанію переслідування діячів української науки і культури, і яка отримала назву «ждановщина», мав би бути надзвичайно близький душі і серцю українофоба Путіна.
Знову ж таки, якщо у них Бахмут – Артемівськ, а Лиман – Красний Лиман, то чому Соледар у них Соледар, а не Карло-Лібкнехтівськ, як він називався за часів СРСР або не Брянцівка, як це було за «царя-батюшкі»?Бо Соледар – це чисто українська назва, надана за часів незалежної України. За яким принципам одні тимчасово окуповані міста кацапи називають царськими назвами, другі – радянськими, а треті – українськими, тут сам чорт ногу зламає, і якоїсь іншої притомної відповіді на це запитання, окрім того, що це просто шизофренія, вочевидь немає.
Багато політологів чомусь вважає, що Білорусь фактично стала частиною Росії лише після придушення демократичних виступів 2020 року, а зараз цей процес добігає завершення, хоча Конституції Білорусі ще від 2000 року чорним по білому записано, що Росія і Білорусь – це «Саюзная Дзяржава». Що таке союзна держава, ми знаємо з нашої історії – це СРСР. Тобто СРСР-2 був відновлений ще 23 роки тому. Але цей новий СРСР, який за своєю суттю однорідний, чомусь має деякі, так би мовити, косметично-ідеологічні розбіжності.
Вочевидь ніхто не збагне, чому білоруський біло-червоний національний прапор (Сцяг Пагоня) в союзній державі Росія-Білорусь заборонений і вважається «фашистським і нацистським». А натомість аналогічний насправді фашистський і нацистський російський триколор, який на Параді Перемоги 24 червня 1945 року, разом із прапорами переможеної гітлерівської Німеччини, кидали під Мавзолей, є в Росії цілком законним.
Під цим нацистським триколором виголошували людиноненависницькі ідеї ідеологи понад мільйонної гітлерівської армії, сформованої з росіян, генерали Власов і Краснов: «Ця війна не проти Росії, а проти комуністів, жидів та їхніх посіпаків, які торгують російською кров’ю… Нехай допоможе Господь німецькій зброї і Гітлеру!.. Многая літа нашому вождеві Адольфу Гітлеру!».
До речі, в Росії стоять аж два пам’ятники Краснову і їх ніхто не рухає. Але якщо сучасна Росія цілком логічно і органічно сповідує ідеї свого нацистського триколора, то чому ж у частині нацистської Саюзнай Дзяржави – Білорусі аналогічний, чи навіть незрівнянно більш невинний, не заплямований такою кількістю крові білоруський біло-червоний прапор заборонений, і за нього можна навіть потрапити до в’язниці?
Тим більше, що Лукашенко викомарював таке, що навіть Путіну до нього далеко – розхвалював на всі заставки Адольфа Гітлера, аж німці перелякалися, ну просто такий собі новітній генерал Краснов. А прапор «нацистський» чомусь заборонений, інакше як шизофренією «загадкової російсько-білоруської душі» це не назвеш. Чому «російсько-білоруської»? Бо Лукашенко стверджував, що «білорус – це росіянин зі знаком якості», тобто це треба розуміти – ще щось набагато гірше від кацапа.
Росія стала нацистською в усіх проявах своєї загарбницької політики щодо України, в жорстокому, нелюдському переслідуванні інакодумців у себе в країні, в усіх проявах своєї «скрєпної» ідеології, на всіх щаблях влади і суспільного життя. Але чомусь вона соромиться про це оголосити відкрито, зрозуміло чому, бо «нацисти» – це українці, а Росія ніби бореться проти нацизму. Прагнення бути нацистами і заперечення цього факту – явні ознаки політичної і соціальної шизофренії.
Російські ЗМІ пишуть, що репера Пашу Техніка арештували на тринадцять діб за татуювання з нацистською символікою, якою було оголошено «зображення грифа, який сидить на залізному хресті і Карлсон із пропелером у вигляді стилізованої свастики». Але з іншого боку цьогоріч у день народження Гітлера відбулася презентація кліпу співака Шамана «Ми», який одразу набрав в Росії мільйонні перегляди і викликав захват ватної публіки. «Випустити в день народження Гітлера на Красну площу якийсь білявий шматок біомаси у чорному шкіряному прикиді з пов’язкою на руці – браво! Еталон, це збережеться для нащадків і стане в один ряд із промовами Геббельса», – коментує кліп російський громадський діяч Юрій Бірюков. І що зовсім дивно навіть зрадник України сумнозвісний Олег Царьов, який переховується від українського правосуддя на болотах, назвав роботу Шамана «косплеєм соратників Адольфа Алоїзовича» і відзначив – «добре, що не зіганув у кінці». Думку відверто тупого олігофрена Царьова, як ми його знаємо з його висловлювань в Україні, можна вважати не критикою, а навпаки похвалою нацистського кліпу, тільки напевно він щось наплутав, вочевидь мав на увазі – погано, що не зіганув.
Зрозуміло, що Шаман у них зовсім не нацист, але ж треба показати, як на болотах «борються з нацизмом». Басманний суд Москви арештував на п’ять діб студента-історика Владіміра Паніна за те, що той у метро «тримав в обидвох руках» (!) книгу спогадів офіцера СС, де на обкладинці була світлина німецького солдата у касці з символом CC. Не помогли виправдання юнака, що він лише вивчав цю книжку «як історичне джерело». Москвичку Єкатєріну Тверський суд Москви арештував на тринадцять діб за те, що вона на сайті секс-знайомств виставила свою анкету, до якої прикріпила світлину, де була одягнута у форму, «схожу на форму офіцера СС».
Боротьба російських нацистів з нацизмом – це не єдина шизофренічна історія на болотах. Шизуха там зашкалює настільки, що, наприклад, міністр закордонних справ Росії вірменин Сєрґєй Лавров доводить росіянам, що вони євреї. А на яких вулицях в Росії стоїть найбільше їхніх православних церков? Правильно, на вулицях Леніна, який ці церкви наказував знищити, але, на жаль, чомусь цю справу до кінця не довів. Так що не будемо занадто дивуватися, чому Бахмут у них Артьомовск, а Маріуполь – не Жданов.
Автор: Ілько Лемко.
