30 травня у Шевченківському гаю у Львові відбувся благодійний фестиваль «ЧекаFest 2.0», присвячений пам’яті Ірини Цибух — парамедикині, журналістки та менеджерки Суспільного мовлення. Дата проведення заходу була обрана не випадково: 1 червня Ірині виповнилося б 28 років.
Організаторка фестивалю Марія Кравченко розповіла про концепцію події та її мету. Ідея формату належить подрузі Ірини — Марині Круть. Мама загиблої парамедикині Оксана Цибух поділилася своїми думками щодо того, яким має бути вшанування пам’яті доньки: «Ніхто не готував нас до цієї війни і до того, що в нас буде так багато молоді, яку вбила Росія. Тому, віддаючи їм шану, ця пам’ять має бути світла. Такий спосіб, як фестиваль — без сумних пісень, без сумних розмов, але зі змістовними бесідами, близькими за сенсами. Марина сказала, що пам’ять про Іру не вміщалася їй у пісню, тому вона придумала такий широкий формат», пише Суспільне.
Програма фестивалю складалася з двох тематичних блоків. Захід мав як культурну, так і благодійну складову: зібрані кошти спрямовуються на придбання двох наземних роботизованих комплексів для 503-го окремого батальйону морської піхоти — підрозділу, з яким Ірина працювала під час своїх ротацій. Загальна мета збору становить 1 800 000 гривень. Збір організовано спільно з благодійним фондом «Повернись живим».
Ірина Цибух народилася у 1998 році у Львові. Вона закінчила Національний університет «Львівська політехніка» та у 2017 році долучилася до команди Суспільного мовлення. За роки роботи вона координувала діяльність філій, готувала міжрегіональні спецефіри, реалізовувала грантові проєкти, знімала документальні фільми та проводила медіатренінги. Паралельно з основною роботою Ірина брала участь в освітніх ініціативах із розвитку критичного мислення та медіаграмотності серед школярів.
Повномасштабне вторгнення застало її на сході країни: 22 і 23 лютого 2022 року вона презентувала в Покровську та Краматорську документальний фільм про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. Після початку великої війни Ірина повернулася до добровольчого батальйону «Госпітальєри», у лавах якого вона служила ще з 2014 року, — евакуювала поранених бійців і надавала домедичну допомогу на передовій.
Загинула Ірина Цибух 29 травня 2024 року під час ротації на Харківському напрямку — за кілька днів до свого 26-річчя.
За свою діяльність вона отримала низку визнань: разом із колегами здобула перемогу в конкурсі «Честь Професії» у 2021 році в номінації «Найкраща публіцистика в локальному медіа», а також була фіналісткою у категорії «Найкращий репортаж» у 2018 році. У листопаді 2023 року президент України відзначив її орденом «За заслуги» III ступеня, у березні 2024-го вона стала лауреаткою премії «УП 100. Сила жінок». Посмертно Ірині Цибух присвоєно звання Героя України.
