30 червня 1941 року в окупованому німцями Львові проголосили створення Української Держави та сформували уряд – Українське Державне Правління на чолі з Ярославом Стецьком. Українську Державу через два місяці після створення ліквідували.
Джерело: Gazeta.ua.
Після завершення Першої світової війни спроби проголосити незалежну Українську Державу зазнали невдачі. Її розділили між державами: більша частина Центральної та Східної України 1921 року увійшла до складу Української РСР зі столицею в Харкові, Східна Галичина разом зі Львовом – до Другої Польської республіки, Закарпаття – до Чехословаччини, а Північна Буковина – до Румунії.
У середині 1920-х років численні українські націоналістичні організації в Чехословаччині й Польщі об’єдналися й 3 лютого 1929-го у Відні створили Організацію українських націоналістів на чолі з полковником Євгеном Коновальцем. Організація оголосила захист українського етнічного населення від репресій і переслідування з боку влади Польщі та СРСР і побудову на всій українській етнічній території незалежної держави.
Після вбивства Коновальця в травні 1938-го ОУН очолив Андрій Мельник, якому не вдалося зберегти єдність організації. У лютому 1940 року частина націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою створили власний Революційний Провід ОУН.
З початком німецько-радянської війни Степан Бандера та його заступник у проводі ОУН(б) Ярослав Стецько з групою прихильників прибули в Україну. Проте 29 червня під час спроби потрапити до Львова Бандеру затримали німці й вислали до Кракова. 30 червня 1941-го разом із підрозділами Вермахту у Львів увійшли підрозділи українського батальйону “Нахтігаль” на чолі з Романом Шухевичем. Того ж дня в будинку “Просвіти” на площі Ринок Стецько із 60 соратниками провів збори, на яких проголосили створення “нової Української Держави” і сформували уряд. На башті Княжої гори підняли жовто-блакитний стяг, а сам Акт зачитали на місцевому українському радіо.
Надалі Акт проголошення Української Держави відредагували – у його назві “проголошення” замінили на “відновлення”. З тексту вилучили згадку про намір “боротися проти московської окупації спільно із союзною німецькою армією”, а статус зібрання, що ухвалило Акт, змінили на “національні збори українців”. Документ розповсюдили активісти ОУН, які вирушили до Центральної та Східної України для формування націоналістичного підпілля.
Попри те, що Акт проголошення Української Держави підтриманий митрополитами УГКЦ Андреєм Шептицьким та УАПЦ Полікарпом Сікорським, він спричинив засудження з боку ОУН Андрія Мельника, отамана Української повстанської армії Бульби Боровця, який вважав його юридично нікчемним. Після цього 15 вересня Ярослава Стецька та Степана Бандеру заарештували. У січні 1942 року їх запроторили в концтабір Заксенхаузен.
Без керівництва Українська Держава припинила існування.
Президент Віктор Ющенко 22 січня 2010-го присвоїв звання Героя України провідникові Організації українських націоналістів Степанові Бандері. Вручив Орден Держави посмертно.
Найвищої відзнаки удостоєний “за незламність духу в обстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву в боротьбі за незалежну Українську державу”. Відзнаку отримав онук провідника.
