“Доброго дня!” чи “Добрий день!”? – Як правильно вітатись

4113
українська мова українську мову україна

Останнім часом доволі значного поширення набула форма вітання “Доброго дня!”.

Багато-хто тепер думає, що українською тільки так і треба вітатися. Очевидно, що ця форма виникла під впливом “Доброго ранку!” і мовці її підхопили тому, що такої форми немає в російській мові. Професор Пономарів жартома каже, що цю форму придумали люди, які “раньше русский преподавали как иностранный, а теперь украинский преподают как родной”.

І справді, незважаючи на їх поширеність, форми “Доброго дня!” і, особливо, “Доброго вечора!” віддають штучністю. Можна помітити, що люди часто вітаються так для того, щоб звучати, так би мовити, культурніше. Хтось наполягає на тому, що ці варіанти мають форму побажання, а “Добрий день! — це банальна констатація того, що день видався добрий.

По-перше, українці віками віталися “Добрий день!” і “Добрий вечір!”. Саме форми в називному відмінку наявні і в народній творчості, і у творах письменників. Натомість форми “Доброго дня!” і “Доброго вечора!” практично відсутні і там, і там.

По-друге, вітальні формули самі в собі є побажаннями. Це усталені конструкції, слова ввічливості. У різних піснях ми чуємо “Добрий день вам, люди добрі!”, “Щедрий вечір, добрий вечір добрим людям на здоров’я!”, “Добрий вечір тобі, пане господарю!” і так далі.

По-третє, для того, щоб побажати щось людині, кажуть: “Гарного дня (вам)!”, “Вдалого дня (вам)!”. Такі побажання переважно говорять на прощання, а не при зустрічі.

В інших слов’янських мовах також використовуються форми в називному відмінку: dzień dobry (польська), dobrý deň (словацька), добры дзень (білоруська), добар дан (сербська). До речі, поляки не мають аналога формі “Доброго ранку!”. Із самого ранку вони кажуть “Dzień dobry!”. В Україні також переважно говорять “Добрий день!” від самого ранку. Це не помилка. Можна сказати і “Добрий ранок”. Але, як сказано у Російсько-українському словнику сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська), у народній мові найчастіше кажуть “Добридень!” уже зранку.

Стягненi форми вiтань “Добридень!” i “Добривечiр!” дуже гарні і не мають аналогів у сусідніх мовах. Мені запам’ятався момент із дитинства, коли я на селі привітався з дідусем “Добрий день!”, на що він мені відказав: “По-українськи треба казати “Добридень!”. Правду кажучи, на Галичині рідко коли можна почути цю форму. А варто було б саме її популяризувати. Нещодавно мав нагоду бути з дітьми на опері “Попелюшка” у Львівському оперному театрі, то актори дуже часто вживали форму “Добридень!”. Дуже гарно. А Словник Грінченка подає ще й форму “Добридосвіток!”.

Мало-кому, напевно, не читали в дитинстві українську народну казку “Лисичка-сестричка”. Там є таке речення: “На другий день устала раненько, вмилась біленько, господарю на добридень дала”. А ось як Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) подає російське “желать доброго дня”: “на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися”.

Отже традиційні українські форми вітання: Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! На добраніч! Добраніч!

Ось підбірка цитат від пана Savo і його слушний висновок (подаю як цитату):

“Василь порівнявся з ними, сказав їм «добридень» і почав розглядати дівчат (Н.-Левицький).

Добридень, — відповіла Дара. Добродій ще ближче підкрався та ще з більшою жадностю приглядався (Винниченко).

Чіпка підождав, поки геть підбилося сонечко, одягся у свитину й пішов до баби, де жила мати. Надворі зустрів він бабу. — Добридень, бабо! — Добридень (Панас Мирний).

Добридень же, новий годе, В торiшнiй свитинi! (Шевченко).

Добридень же, тату, в хату! (Шевченко).

Добридень, — кажу, — сестрице! — А я оце до вас iду. — Та милостi ж вашої просимо! (Марко Вовчок)

Охрiм був собi парень звичайненький, зняв шапку, поклонивсь та й каже: “Добридень, господа служивий!” (Кв.-Основ’яненко).

Добридень, Валерiане Сергiйовичу. Пробачте, я вас не пiзнала (Кочерга).

На добридень тобi. — На добридень. Ти сама тут? (Стельмах)

Тепер пiшов Конашевич у хату з господинею звiтатися на добрий день (Чайковський).„

Добрий день!” сказав Джур. Рися здрігнула. Голос Джура наче електрична искра … —„Добрий день!” одповіла вона (Кониський).

Дай, боже, добрий день, Маріє! — Дай, боже, й вам, бадіко! (Кобилянська).

Добрий день! – Здоровi були. – Що, Грицько дома? (Панас Мирний).
Отець Мельхиседек не втерпів, одхилив двері в кімнату й гукнув: “Добрий день тому, хто в цьому дому!” (Н.-Левицький).

– Добрий день вам, ненько, що дiєте? (Федькович)

Я лиш кажу: добрий день. Поздоровляю пана комісаржа! (Мартович)

Добрий день, Анно! Ти сама? (Франко)

Добрий день! — чемно привітався сержант (Багряний).

Добрий день, Наталю Миколаївно… (Тютюнник)

Добрий день, Павле Iвановичу! (Самчук)

Добрий день, Вiкторе… Вiкторе… — Iвановичу, — пiдказав я. — Iвановичу, — пiдказав я (Мушкетик).

Привітання “Доброго дня” знайшов… у перекладі якимсь сучасником староукраїнщини Г. Сковороди: “Доброго дня, вільховий богослове!” та ще 5 разів у творах сучасних письменників.

Кілька власних міркувань. Зверніть увагу на формули “добридень” і “добривечір”: вони застигло вказують на сполуки “добрий день” і “добрий вечір” саме початковій формі, тоді як формули “добриранок” чи подібної не витворено. Може, й через те її нема, що віталися саме “Доброго ранку”?

І ще одне. Функцію побажальності виконувало кліше “Дай, Боже”, яке неодмінно додавалося і до “Добрий день”, і до “Добрий вечір”. Тож, гадаю, нинішнє “Добрий день” є просто еліптичним залишком повного вислову “Дай, Боже, добрий день” чи “Добрий день, дай Боже”.

Та найголовніше — сталі сполуки, тобто фразеологізми, видозмінювати не годиться. Утім ніхто не боронить сказати, приміром, “Бажаю вам доброго дня”. Як побажання воно цілком доречне. Але це не вітання.”

Автор: Анатолій Жилавий

Стежте за нами!