25 книг нобелівських лауреатів українською: добірка для допитливих

Добірка книжок, відзначених Нобелівською премією з літератури, які можна прочитати українською мовою.

Нобелівська премія з літератури — найпрестижніша міжнародна літературна премія у світі, що присуджується щорічно з 1901 року за видатний внесок у розвиток світової літератури.

Пропонуємо добірку із 25 книг від нобелівських лауреатів, які вже перекладені українською мовою, за версією Укрінформ.

“Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього” Світлана Алексієвич (2015)

Фото: Instagram valieyka_about_books

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами “маленьких людей” про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави.

Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами “зони”, посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

“У кафе втраченої молодості” Патрік Модіано (2014)

Фото: Instagram marta_matskiv

…Париж, початок 60-х років. В одному з кафе Латинського кварталу збирається студентська й літературна богема. Там буває і загадкова Лукі. У романі про неї по черзі розповідають завсідники кафе – студент, приватний детектив, письменник-початківець, а також сама Лукі.

Крізь цей калейдоскопічний портрет молодої парижанки, що порвала з непевним минулим і прагне “нових горизонтів”, Патрік Модіано оповідає зворушливу історію кохання з детективними мотивами, а барвисто змальований ним квартал тодішнього Парижа сприймається читачем як повноцінний персонаж роману.

“Забагато щастя” Еліс Манро (2013)

Еліс Манро критики охрестили колись “домогосподаркою від літератури”, проте це не завадило неперевершеній майстрині короткої прози здобути Нобелівську премію.

Працюючи в жанрі, що його багато хто вважає недостойним “великої літератури”, письменниця зуміла досягти достоту несподіваних результатів. Її проза змальовує непримітних з першого погляду людей, без якихось захмарних амбіцій і грандіозних життєвих планів, втім, від страхітливого фаталізму і парадоксальних вивертів їхніх доль аж мороз продирає шкіру.

І водночас оповідання позбавлені щонайменшої сльозогінності, притаманної «дамській прозі», щонайменшого проповідництва чи повчальних висновків.

“Хто вбив Паломіно Молеро?” Маріо Варгас Льйоса (2010)

Фото: Instagram zobisori

Дія повісті “Хто вбив Паломіно Молеро?” охоплює лише дев’ятнадцять днів, короткий проміжок часу від скоєння злочину до його розкриття.

А водночас — кримінальний сюжет, напружена атмосфера, в якій, одначе, не бракує гумору і ліричних моментів, що дозволяють авторові дослідити хиби суспільства, де стає можливим жорстоке вбивство.

“Гойдалка дихання” Герта Мюллер (2009)

Фото: Instagram lilia_shutiak

На початку 1945-го Леопольда Ауберга, як і багатьох румунських німців, вивезли на примусові роботи в Україну. Що чекало їх у майбутньому — ніхто й уявити собі не міг.

Леопольд тоді добре запам’ятав прощальні слова своєї бабусі: “Я знаю, ти повернешся”. Ці слова супроводжували його усі жахливі роки у таборі, вони протидіяли “янголу голоду”, що завжди кружляв довкола, і тримали хлопця у житті.

Він повернувся додому, та це було повернення в інший світ, не в той, що він пам’ятав і де йому вже не було місця.

“Золотошукач” Жан Марі Ґюстав Ле Клезіо (2008)

Роман лауреата Нобелівської премії 2008 року Жана-Марі Ґюстава Ле Клезіо “Золотошукач” – це розповідь про пошук своєї ідентичності у заплутаному жорстокому світі, це спроба відповіді на кричущі питання розгубленого людства, яке знемагає від невмотивованого духовного і фізичного насилля, що панує у так званому проявленому світі, насилля, що спричинює безкінечні конфлікти, втягує в них цілі народи і нищить життя на планеті і саму планету.

Це також щира розповідь про справжню дружбу, велику любов і чисте кохання…

Алексіс Летан одержимий мрією відшукати скарб Невідомого Корсара, захований десь на острові Родрігес. Тільки піратське золото може повернути його сім’ї втрачений рай, де було море, старовинний будинок під дахом кольору неба і древо добра і зла.

“Мовчазний дім” Орхан Памук (2006)

Роман “Мовчазний дім” — це сумна історія про щасливе минуле і, як часто буває в житті, незрозуміле і невизначене майбутнє кількох поколінь старовинної сім’ї.

…На популярному морському курорті живе Пані — старенька бабуся, до якої приїздять її онуки. У країні неспокійно: в 1980-х роках Туреччина знаходилася на межі громадянської війни. Хаос, що панує у суспільстві, де різні екстремістські угруповання рвуться до влади, не може не відбиватися на взаєминах у сім’ї.

Онуки дискутують про політику, і кожен з них має свій погляд на те, що відбувається. Родинні почуття піддаються неабиякому випробуванню. У романі автор використовує цікавий літературний прийом, коли про одну і ту саму подію розповідають кілька осіб. І здається, що кожен з героїв має свою правду.

“Піаністка” Ельфріда Єлінек (2004)

Еріка Когут – професор Віденської консерваторії. Вона вчить своїх учнів класичної музики, проте сама дуже далека від гармонії. Вдень на роботі Еріка займається високим мистецтвом, а вечорами вештається парком, підглядаючи за парочками, що займаються сексом, за гроші спостерігає у віконце за оголеною жінкою, а вночі спить із деспотичною матусею в одному ліжку й цілком підкорена її волі.

Коли ж у героїню закохується один із її учнів, поведінка Еріки стає зовсім непередбачуваною…