«Дорога Берта!
Я читаю все більше, а пил витираю все менше. Я сиджу у дворі і насолоджуюся видом, не турбуючись про кукіль у саду. Я проводжу більше часу з моєю родиною і друзями і менше часу присвячую роботі.
Життя треба смакувати, а не терпіти. Тепер я намагаюся усвідомити ці моменти і цінувати їх. Я не “економлю” нічого: я користуюся сімейною порцеляною і кришталем при кожному зручному випадку, будь то втрата зайвого кілограма або добре прочищена раковина. Я ношу мій хороший блейзер на ринок. Я не зберігаю мої хороші духи для особливих випадків, а наношу їх, коли йду в магазин або в банк.
Слова “коли-небудь” і “одного разу” втрачають свою силу в моєму лексиконі. Якщо це варто бачити або чути або робити, я хочу це бачити і чути, і робити прямо зараз. Я не впевнена, що зробили б інші, якби вони знали, що їх не буде тут завтра, але ж ми все приймаємо як належне. Я думаю, вони б подзвонили членам сім’ї і декільком близьким друзям. Вони могли б зателефонувати кільком колишнім друзям, щоб вибачитися і налагодити відносини. Мені подобається думати, що вони б пішли поїсти китайської їжі або якоїсь іншої своєї улюбленої їжі.
Я думаю, я ніколи не буду знати цього. Це ті дрібниці, які я не доробила, і це б мене розлютило, якби я знала, що мій години були полічені. Злилася, тому що я не написала деякі листи, які я хотіла написати. Злилася і шкодувала, що я не досить часто говорила чоловікові і батькам, наскільки я дійсно сильно їх люблю.
Я дуже намагаюся не відкладати і не затримувати що-небудь, що може додати сміх і блиск в наше життя. І щоранку, коли я відкриваю очі, я кажу собі, що воно особливе. Кожен день, кожна хвилина, кожен вдих – це справжній дар.
Життя не може бути постійною вечіркою, але поки ми тут, ми повинні танцювати ».
