1. Віддавайте, коли це потрібно
Багато років тому, коли я працював волонтером в лікарні, я познайомився з маленькою дівчинкою на ім’я Ліза, яка страждала від рідкісної і серйозної хвороби. Її єдиним шансом на порятунок було переливання крові від її 5-річного брата, який вже перехворів на цю хворобу, і виробив антитіла, здатні впоратися з цим вірусом.
Доктор пояснив її братові, що від нього потрібно, і запитав, чи готовий він віддати сестрі свою кров. Він коливався не більше секунди, а згодом сказав: «Якщо це врятує її життя, я згоден».
Коли йшло переливання, він дивився, як і всі ми, на те, як на бліді щоки його сестри повертався рум’янець, і посміхався … Але опісля він раптово спохмурнів і запитав у доктора тремтячим голосом: «А я скоро помру»?
Після ми дізналися, що хлопчик неправильно зрозумів доктора, і вирішив, що для того, щоб врятувати сестру, він повинен віддати всю свою кров.
2. Не залишайте людину мокнути під дощем
Одного разу рівно о 23:30 одна літня чорна жінка стояла на узбіччі траси в Алабамі під проливним дощем. Її машина зламалася, але їй було дуже потрібно дістатися до пункту призначення – за будь-яких обставин. Вона вирішила спробувати зупинити машину – хоча вийшовши під дощ, одразу ж промокла наскрізь.
Незабаром зупинилася машина, з якої вийшов молодий білий чоловік, відразу ж погодився їй допомогти – річ, нечувана на тлі конфлікту 60-х. Чоловік не тільки довіз її до місця, але і допоміг їй висушитися, і навіть викликав таксі.
Хоча жінка кудись дуже поспішала, вона все ж знайшла час подякувати йому, а також запитати його ім’я та адресу. І через сім днів в двері чоловіка пролунав стук. Як же він здивувався, коли побачив, що там стояла коробка з величезним плоским телевізором.
У листі, доданому до коробки, було написано: «Спасибі, що допомогли мені тоді на трасі. Той дощ промочив наскрізь не тільки мій одяг, але і надію. А потім з’явилися ви. І завдяки вам я все-таки встигла побачитися з вмираючим чоловіком перед самою його смертю. Спасибі, що допомогли мені, не чекаючи нічого взамін. З повагою, місіс Нет Кінг Коул.».
3. Не забувайте про тих, хто вам прислуговує
У ті далекі дні, коли морозиво з шоколадом коштувало куди менше, ніж зараз, один десятирічний хлопчик зайшов у кафе при ресторані, і присів за столик. Офіціантка поставила перед ним склянку води. «Скільки коштує морозиво з шоколадом»? – Запитав він. «50 центів», – відповіла офіціантка.
Хлопчик порився в кишені, дістав звідти монети і перебрав їх.
«А скільки коштує звичайне морозиво?» – Запитав він. До цього часу за інші столики сіло ще кілька людей, і офіціантка почала втрачати терпіння. «35 центів!» – Різко відповіла вона.
Хлопчик ще раз перерахував монетки. «Тоді мені звичайне, будь ласка», – сказав він. Офіціантка принесла йому морозиво, рахунок, і пішла. Хлопчик з’їв морозиво, розплатився з касиром, і вийшов з кафе.
Коли ж офіціантка повернулася за той столик і почала його витирати, вона ледь не розплакалася. Під порожньою тарілкою лежали дві монетки – по десять і п’ять центів. Хлопчик відмовився від морозива з шоколадом, щоб залишити їй чайові.
4. Прибирайте перешкоди на вашому шляху
Давним-давно в одній далекій країні її король наказав покласти посеред жвавої дороги величезний камінь. Після чого він сховався на узбіччі, щоб подивитися, чи зможе хтось прибрати його з дороги.
Спершу по дорозі проїхало кілька придворних і багатих купців в каретах – всі вони просто об’їхали камінь, багато з них ще й голосно засуджували короля за те, що на дорогах біля столиці твориться подібне неподобство, але ніхто не зробив нічого, щоб прибрати камінь з дороги.
Після всіх них на дорозі з’явився селянин, який ніс за спиною мішок з овочами. Підійшовши до каменюки, він поклав мішок на землю, і спробував зіштовхнути камінь на узбіччя. Йому довелося для цього попотіти, але все-таки в підсумку йому це вдалося.
І після того, як він знову звалив мішок на плечі, він побачив, що під прибраною каменюкою лежить гаманець, повний золотих монет, і лист від короля, в якому він дарував гаманець разом з його вмістом тому, хто прибере камінь з дороги. Селянин зрозумів те, що багатьом з нас не вдається зрозуміти ніколи – «Кожна перешкода – можливість поліпшити наше становище».
5. Знайте ім’я прибиральниці
Коли я був на другому курсі інституту, наш професор влаштував нам письмовий тест. Я був старанним студентом і тому відповів на всі питання, крім останнього: «Як звуть жінку, що прибирає наш корпус інституту?»
Мені здалося, що це якийсь жарт. Ну так, я кілька разів бачив нашу прибиральницю. Вона була високою темноволосою жінкою злегка за 50, але звідки мені було знати її ім’я? Я здав тест, так і не давши відповіді на це питання. Перед самим закінченням заняття один зі студентів запитав, чи буде це питання враховуватися в виставленні підсумкової оцінки.
«Звісно», сказав професор. «На яку б ви роботу не влаштувалися, вам неодмінно доведеться спілкуватися з багатьма людьми і серед них немає тих, хто зовсім не важливий. Вони заслуговують вашої уваги і турботи, навіть якщо це звичайне вітання».
Я проніс цей урок через все своє життя. А ще я дізнався, що ту жінку звали Дороті.
